НАЇЗНИК, -а, чол.
1. Той, хто їде верхи на коні; вершник, верхівець. // Спортсмен, який займається верховою їздою, кінним спортом.
2. заст. Найманий убивця, бандит, який здійснює напад, наїзд на кого-, що-небудь.
Словник Української Мови
Буква
НАЇЗНИК, -а, чол.
1. Той, хто їде верхи на коні; вершник, верхівець. // Спортсмен, який займається верховою їздою, кінним спортом.
2. заст. Найманий убивця, бандит, який здійснює напад, наїзд на кого-, що-небудь.