вершник

[ʋɛrʃnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Зоологія) –

    Людина, яка їде верхи на коні або іншій тварині; наїзник.

  2. (Історія) –

    Заст. Воїн кінноти; кавалерист.

  3. (Література) –

    Перен., книжн. Той, хто піднявся на вершину чого-небудь, досягнув вершин у якій-небудь галузі діяльності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вершник, р. вершника, д. вершникові, з. вершника, о. вершником, м. вершникові, к. вершнику

Більше записів