рейтар

1. Кавалерист найманого війська в Західній Європі (переважно в Німеччині) у XVI–XVII століттях, озброєний холодною та вогнепальною зброєю.

2. У Російській державі XVII – початку XVIII століття – воїн полків нового строю, що формувалися за зразком західноєвропейських найманих армій.

Приклади:

Приклад 1:
Передній рейтар постукав тупим кінцем списа у ворота. І враз за палісадом здійнялась черідка голів.
— Франко Іван, “Мойсей”