Значення
-
Кавалерист найманого війська в Західній Європі (переважно в Німеччині) у XVI–XVII століттях, озброєний холодною та вогнепальною зброєю.
-
У Російській державі XVII – початку XVIII століття – воїн полків нового строю, що формувалися за зразком західноєвропейських найманих армій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рейтар, р. рейтара, д. рейтарові, з. рейтара, о. рейтаром, м. рейтарі, к. рейтаре