Словник Української
1. Який був вилучений, усунений, видалений з чогось або звідкись.
2. (У текстології) Про фрагмент тексту: такий, що був виключений з основної редакції твору, опущений автором або редактором.
3. (У техніці, технологіях) Про речовину, компонент: такий, що був витягнутий, отриманий шляхом вилучення з чогось.
1. Такий, що можна вилучити, видалити, усунути з певного місця, середовища або системи.
2. (у техніці, інформатиці) Такий, що призначений для вилучення, зняття або від’єднання від основного пристрою; знімний.
1. Звільнитися, вийти з якогось середовища, кола обставин або стану; відокремитися від чогось.
2. Стати видаленим, усунутим; бути вилученим (у пасивному значенні).
3. (застаріле) Виділитися, відзначитися чимось; виявити якісь властивості.
1. Прибрати, усунути щось із певного місця, середовища або сукупності; видалити.
2. Забрати, відібрати щось у когось, часто з примусом або на підставі рішення уповноваженого органу.
3. У техніці, інформатиці: видалити, усунути елемент, компонент або дані з системи, тексту, коду тощо.
4. У математиці, логіці: отримати, знайти шукану величину або висновок шляхом певних операцій (наприклад, вилучити невідоме з рівняння).
5. Застаріле: визволити, звільнити когось із ув’язнення або скрутного становища.
1. Який був усунений, видалений, ліквідований з певного місця, середовища або переліку.
2. Який був конфіскований, забраний на підставі офіційного рішення або силового втручання.
3. (У математиці, техніці) Який був виокремлений, видобутий або отриманий внаслідок певних обчислень, операцій або технологічних процесів.
1. Залишати якесь місце, середовище або коло людей; відходити, віддалятися від чогось.
2. Виходити зі складу чогось, припиняти бути частиною чогось; бути виключеним.
3. (у хімії, техніці) Виділятися з якоїсь речовини, суміші або складної системи внаслідок фізичного чи хімічного процесу.
4. (застаріле) Виринати, поставати, ставати помітним.
1. Брати щось назад, забирати те, що було надано, передано або призначено раніше.
2. Виймати, видаляти частину чогось із цілого, відокремлювати.
3. Позбавляти когось чогось, конфіскувати, відбирати на підставі офіційного рішення або сили.
4. У техніці, хімії та інших галузях: виділяти, отримувати речовину, компонент із суміші або сполуки.
1. Який має властивість вилучати, призначений для вилучення чогось.
2. У мовознавстві: такий, що виражає виняток, обмеження дії певними умовами (про сполучники, прислівники тощо).
вилускуватися — (у спеціальному контексті, часто як термін) виходити, виділятися у вигляді луски; відшаровуватися, відлущуватися пластами або тонкими пластинками.
вилускуватися — (у переносному значенні) поступово відокремлюватися, відділятися від чогось цілісного, втрачати зв’язок із чимось.