вилучений
[ʋɪlut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Загальне) –
Який був усунений, видалений, ліквідований з певного місця, середовища або переліку.
- (Юриспруденція) –
Який був конфіскований, забраний на підставі офіційного рішення або силового втручання.
- (Математика) –
(У математиці, техніці) Який був виокремлений, видобутий або отриманий внаслідок певних обчислень, операцій або технологічних процесів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вилучений, р. вилученого, д. вилученому, з. вилученого, о. вилученим, м. вилученім