drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утілення

    1. Втілення, втілення в конкретному образі, реалізація якоїсь абстрактної ідеї, поняття, якості; персоніфікація.

    2. У культурології та релігії: втілення божества або духу в земній, матеріальній формі, зокрема в людському тілі.

    3. У мистецтві (літературі, театрі, кіно): художнє втілення, творче відтворення образу персонажа актором або автором.

  • утілити

    1. Надати чомусь конкретного, матеріального втілення; втілити в життя, реалізувати (ідею, задум, мрію).

    2. Уособити в якомусь образі, стати втіленням якоїсь якості або ідеї.

    3. Застаріла форма дієслова «втілити».

  • утілитися

    1. (у філософських та релігійних уявленнях) Набути матеріального, тілесного вигляду; втілитися, матеріалізуватися.

    2. (переносно) Реалізуватися, знайти своє конкретне вираження в чомусь, здійснитися на практиці (про ідею, задум, почуття тощо).

  • утілюваний

    1. Такий, що може бути втіленим у реальність, здійсненим, матеріалізованим; реалізований або такий, що піддається реалізації.

    2. (У філософії, релігії) Такий, що може набути конкретного, фізичного втілення, матеріальної форми; втілений у певному образі або сутності.

  • утілювання

    1. Дія за значенням дієслова “утілювати” — надання чомусь конкретного, матеріального вигляду, втілення ідеї, задуму в реальній формі.

    2. (У філософії та релігії) Втілення, матеріалізація в певному образі; зокрема, втілення божества в людському тілі.

    3. (У мистецтві та літературі) Художнє втілення, конкретне представлення якоїсь ідеї, характеру, типу в творі.

  • утілювати

    1. Надавати чомусь конкретного, реального втілення, матеріалізувати ідею, задум, почуття тощо.

    2. Уособлювати собою якусь ідею, якість або поняття, бути їх найповнішим виразом, втіленням.

    3. У мистецтві: творчо відтворювати художній образ, персонажа.

  • утворений

    1. Який утворився, виник унаслідок певних процесів або дій; сформований, створений.

    2. Про людину: який набув гарної освіти, виховання, високого культурного рівня; освічений, вихований.

    3. У граматиці: такий, що є похідним, утвореним від іншої мовної одиниці (про слово, форму тощо).

  • утворення

    1. Процес створення, виникнення чогось нового; результат цього процесу — те, що утворилося.

    2. (У хімії) Процес утворення хімічних сполук з простих речовин або з інших сполук; така сполука.

    3. (У геології) Сукупність гірських порід, об’єднаних спільністю умов утворення та віку; стратиграфічна одиниця.

    4. (У військовій справі) Військова одиниця, з’єднання (наприклад, бригада, дивізія).

    5. (У біології) Структура, частина організму або клітини, що виконує певну функцію (наприклад, кісткове утворення).

  • утворити

    1. Створити, зробити, сформувати щось нове, раніше не існуюче.

    2. Стати причиною виникнення, появи чогось; породити.

    3. Утворити (щось) — у граматиці: сформувати слово, граматичну форму за допомогою певного способу словотвору або формотвору.

  • утворитися

    1. Виникнути, сформуватися внаслідок певних процесів, з’явитися в результаті творення або поєднання елементів (про явище, речовину, організацію тощо).

    2. Сформуватися, прийняти певну форму, структуру або вигляд (про щось матеріальне).

    3. Про людину: набути певних рис характеру, схильностей, світогляду під впливом виховання, обставин.