drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утворний

    1. Який стосується утворення, створення чогось; творчий, продуктивний.

    2. У граматиці: що стосується словотвору, словотворчого процесу; словотворчий.

  • утворювальний

    1. Який служить для утворення, створення чогось, пов’язаний з процесом утворення.

    2. У граматиці: такий, що бере участь у творенні нових слів або граматичних форм; слово- або формотвірний.

  • утворюваний

    1. Такий, що може бути утворений, створений, сформований; потенційно можливий для утворення.

    2. У граматиці: такий, що може бути похідним, утвореним від іншої мовної одиниці (наприклад, про утворювану основу слова).

  • утворювання

    1. Дія за значенням дієслова утворювати; процес виникнення, становлення, формування чогось нового.

    2. (У лінгвістиці) Спосіб творення нових слів (похідних, складених) від інших слів або основ за допомогою певних засобів (морфем, словосполучень).

    3. (У хімії) Процес виникнення нової речовини внаслідок хімічної реакції; синтез.

    4. (У геології) Природне скупчення мінералів, гірських порід або корисних копалин, що має певну форму, склад і умови залягання.

  • утворювати

    1. Створювати, робити так, щоб щось виникло, з’явилося; породжувати, викликати до життя.

    2. Складати, бути складовими частинами, елементами чогось; формувати собою якесь ціле.

    3. У граматиці: утворювати форми слова, похідні слова за допомогою певних засобів (наприклад, афіксації).

    4. Засновувати, організовувати (про установу, колектив тощо).

  • утворюватися

    1. Виникати, складатися, формуватися внаслідок певних процесів або дій (про явища, речовини, організми тощо).

    2. Створюватися, засновуватися, організовуватися (про установи, організації, колективи).

    3. (у граматиці) Про слова або форми слів: виникати за допомогою певних способів словотворення (морфем, афіксів тощо).

  • утворювач

    1. Особа або організація, яка створює, засновує, організовує щось нове (наприклад, підприємство, установу, творчий колектив).

    2. Той, хто є творцем, автором якої-небудь ідеї, теорії, художнього твору тощо.

    3. У лінгвістиці: морфема (корінь, префікс, суфікс), яка бере участь у словотворенні, утворює нове слово або його форму.

  • утворюючий

    1. Який бере участь у творенні, становленні, формуванні когось або чогось; той, що створює, породжує щось.

    2. (У граматиці) Який служить для утворення нових слів або граматичних форм; слово- або формотвірний.

  • утека

    1. Рідкісний варіант написання слова “вте́ка” — дії за значенням дієслова “втікати”; процес або факт утечі, втечі.

    2. У технічній термінології — небажана втрата рідини або газу з герметичної системи через тріщину, неплотність тощо; те саме, що “витік”.

  • утеклий

    1. Який втік, зник, покинув місце перебування або утримання, часто з метою уникнення покарання, переслідування або небезпеки.

    2. Який витік, вилився назовні (про рідину, газ тощо).

    3. Перен. Який минув, пройшов, закінчився (про час, події).