Словник Української
1. (історичне) Особа, яка займається утиском, тобто пригніченням, обмеженням у правах, поневоленням когось; гнобитель, пригнобитель.
2. (технічне, спеціальне) Пристрій або деталь, призначені для створення тиску, стискання, фіксації чогось у певному положенні (наприклад, у верстатах, механізмах).
1. Жінка, яка утискає, пригнічує когось, обмежує чиїсь права або свободу; жіночий відповідник до слова “утисник”.
2. (заст.) Жінка, яка завойовує, підкорює когось або щось; захопниця.
1. Щільно притиснути, втиснути щось у щось, примусити зайняти менше місця.
2. Перен. Обмежити, стримати, пригнітити (про почуття, волю, свободу тощо).
1. (про предмет) Такий, що має на поверхні заглиблення, витиснені знаки або візерунки; викарбуваний, вибитий.
2. (перен., про людину) Пригнічений, обмежений у своїх правах або можливостях; поневолений, пригноблений.
1. Ущільнитися, стиснутися під тиском або внаслідок втискання; зайняти менший об’єм.
2. (переносно) Стати більш стриманим, стулитися, зменшити свою активність або прояви (про почуття, поведінку тощо).
1. Ставати тихішим, спокійнішим, зменшувати силу, інтенсивність (про звуки, явища, рух, емоції тощо).
2. Поступово припинятися, закінчуватися, осідати (про біль, хворобливий стан, непорядки, метушню тощо).
3. Заспокоюватися, приходити до стану супокою, переставати хвилюватися, тривожитися (про людину, групу людей).
1. Ставати тихим, спокійним; заспокоюватися (про явища, звуки, емоції тощо).
2. Зменшувати свою інтенсивність, силу; стихати, вщухати (про природні явища, рух, активність).
3. Приходити до стану миру, згоди; переставати сваритися, конфліктувати.
1. Який став тихим, затих, припинився; заспокоєний.
2. Про звук, шум тощо: який припинився, стих, затих.
3. Про почуття, стан тощо: який вщух, зменшився за силою, інтенсивністю.
1. Перестати шуміти, гомоніти, кричати; заспокоїтися, стати тихим (про людей, тварин, природу).
2. Послабити свою інтенсивність, силу; затихнути, припинитися (про звуки, явища, події).
3. Стати менш сильним, гострим, активним; заспокоїтися, вгамуватися (про почуття, біль, хвилювання).
1. Дія за значенням дієслова “утікати” — набуття свободи, порятунок від небезпеки, полону або переслідування шляхом поспішного віддалення, втечі.
2. (у переносному значенні) Швидке та непомітне зникнення, витікання рідини, газу тощо.
3. (розмовне) Несподіваний і поспішний від’їзд, втеча від когось або чогось.