1. (діал.) Раптово схопитися, підвестися, зробити різкий рух тілом (зазвичай з місця або зі сну).
2. (перен., діал.) Різко зреагувати, зворушитися, занепокоїтися через якусь звістку або подію.
Категорія: У
-
уський
1. Стиснений, короткий, вузький (застосовується переважно у власних назвах географічних об’єктів, наприклад, у топонімах).
2. Стосунковий до міста Ужгорода або Ужгородського району (використовується як складова частина власних назв, наприклад, у назвах установ).
-
усього
1. У значенні обмеженої кількості, суми або міри; лише, тільки.
2. У значенні підсумовування або підбиття підсумків; загалом, разом.
3. (У поєднанні з числівниками) Використовується для наголосу на незначній кількості а�бо для точного вказівки суми.
-
усього-на-всього
Прислівник, що вживається для підкреслення незначної кількості, обмеженості чого-небудь; лише, тільки, всього лише.
-
утаємниченість
Властивість або стан того, що є утаємниченим; належність до сфери таємного, секретного, доступного лише обмеженому колу посвячених осіб.
Сутність явища, знання, інформації або організації, що характеризується навмисним приховуванням від загального відома, оточенням таємницею.
-
утаємничення
Утаємничення — дія за значенням дієслова «утаємничити»; надання чому-небудь характеру таємниці, секретності, обгортання чогось таємницею.
Утаємничення — результат такої дії; стан, коли щось перетворено на таємницю, стало секретним або обмовляється, обмірковується потаємно.
-
утаємничити
1. Зробити щось таємним, прихованим від інших; обставити таємністю, секретністю.
2. Посв’ятити когось у таємницю, розкрити перед кимось щось потаємне, секретне.
-
утаємничитися
1. Стати таємним, почати щось приховувати від інших, оточити щось таємницею.
2. Набути характеру таємничості, стати незрозумілим, загадковим.
3. (рідк.) Увійти до таємного товариства, братства; присвятити себе якимось таємним знанням або обрядам.
-
утаємничувати
1. Навмисно приховувати щось від інших, робити таємним, секретним; обгортати таємницею.
2. Розповідати, повідомляти щось як таємницю, доручаючи зберігати її; робити когось співучасником таємниці.
-
утаємничуватися
1. Навмисно приховувати від когось щось, робити таємним, залишати в невіданні; обгортати таємницею.
2. Поводитися потаємно, скрито, уникаючи відкритості; відгороджуватися від оточення завісою непорозуміння або мовчання.
3. (рідк.) Удаватися до таємниць, містичних практик або знань; займатися таємництвом.