drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • ухвальний

    1. Який виражає схвалення, позитивну оцінку або згоду; такий, що ухвалює, затверджує.

    2. У граматиці: той, що стосується способу вираження схвалення або згоди з думкою співрозмовника (про речення, частку тощо).

  • ухвальність

    Ухвальність — властивість дієслівної форми, що виражає позитивне ставлення мовця до дії, означене модальне значення схвалення, бажання, наказу або дозволу щодо її виконання; категорія дієслова, протилежна до заборонивості.

    Ухвальність — у граматиці: одна з модальних категорій дієслова, що належить до змістово-комунікативних категорій і реалізується через спеціальні форми наказових і умовних способів, а також окремих модальних слів та конструкцій.

  • ухвально

    1. Схвально, позитивно, з визнанням (про оцінку чи ставлення).

    2. (У паперовій роботі) З належним оформленням рішення, постанови, з ухваленням відповідного документа.

  • ухвалювання

    1. Дія за значенням дієслова “ухвалювати“; прийняття рішення, постанови, закону тощо уповноваженим органом або особою після обговорення.

    2. Офіційно прийнятий документ (постанова, рішення), що містить певне рішення колегіального органу, суду тощо.

  • ухвалювати

    1. Приймати рішення, постанову або закон після обговорення (про колективний орган, збори тощо).

    2. Офіційно затверджувати, надавати чомусь законної сили, санкціонувати.

    3. (заст.) Виносити судовий вирок, вирішувати справу в суді.

  • ухвалюватися

    1. Приймати рішення, постанову щодо чогось після обговорення або розгляду (про колективний орган, збори тощо).

    2. Рідко вживане значення: братися за щось, приступати до чогось із рішучістю.

  • ухватити

    1. Швидко взяти, схопити щось рукою або руками, міцно охопити, затримати.

    2. Перен. Зрозуміти, усвідомити щось, збагнути суть чогось.

    3. Захопити когось, оволодіти кимось (про почуття, думки, стан).

    4. Рідк. Прийняти, схвалити (рішення, закон тощо).

  • утяжливий

    1. Який утяжує, обтяжує; важкий, громіздкий, незручний.

    2. Який викликає труднощі, ускладнення; обтяжливий, проблемний.

    3. Який має негативні наслідки або тягне за собою відповідальність; відповідальний, ризикований.

  • утяжливість

    Утяжливість — властивість за іменником «утяжливий»; стан або якість того, що є важким, обтяжливим, що створює додаткові труднощі або психологічний тягар.

  • утяжливо

    1. (про дію) Так, що викликає відчуття важкості, фізичного дискомфорту або психологічного тягаря; важко, обтяжливо.

    2. (переносно, про мову, стиль) Важко, незграбно, без необхідної легкості та витонченості.