drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • ухання

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.

    2. (рідко) Дія за значенням дієслова «ухати»; вигук «ух» або подібний до нього, що виражає здивування, захоплення, зусилля тощо.

  • ухати

    1. Видавати низькі, гучні звуки, схожі на «ух-ух» (про сову та деяких інших птахів).

    2. Перен. Говорити глухо, невиразно або недоладно; бурмотіти.

    3. Розм. Сильно бити, вдаряти когось або щось.

    4. Розм. Швидко та рішуче їхати, рухатися (зазвичай про транспортний засіб).

  • ухатий

    1. Який має великі, помітні вуха (про тварин, рідше — про людей).

    2. Уживається як постійний епітет зайця в українському фольклорі та художній мові.

  • ухатися

    1. (розм.) Докладати багато зусиль, наполегливо працювати над чимось; ретельно та старанно щось робити, часто з відтінком значного навантаження або клопоту.

    2. (розм.) Піклуватися про когось, опікуватися кимось, часто з надмірною ретельністю або турботою.

  • ухатість

    Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • ухвала

    1. Рішення, постанова, прийнята колегіальним органом (збором, нарадою, судом тощо) після обговорення питання.

    2. У судочинстві — рішення суду або судді з процесуальних питань, яке не вирішує справу по суті, але забезпечує можливість її розгляду (наприклад, ухвала про відкриття провадження, про закриття справи, про застосування запобіжного заходу).

  • ухвалений

    1. Такий, що був прийнятий, схвалений, затверджений колективним рішенням уповноваженого органу (про документ, закон, постанову тощо).

    2. (У переносному значенні) Такий, що отримав загальне визнання, схвалення; закріплений у звичаях, традиціях.

  • ухвалення

    1. Дія за значенням дієслова “ухвалити“; прийняття рішення, постанови, закону тощо уповноваженим органом або особою після обговорення.

    2. Саме таке рішення, постанова, вердикт, що були прийняті офіційно.

    3. Застаріле: схвалення, визнання чого-небудь правильним або прийнятним; одобрення.

  • ухвалити

    1. Прийняти рішення, постанову після обговорення, голосування тощо (про колективний орган, установу або групу осіб).

    2. Постановити, вирішити щось, дійти певного висновку (про окрему особу).

    3. Застаріле: прийняти, схвалити, погодитися з чимось.

  • ухвалитися

    1. (рідко) Наважитися, відважитися на щось, прийняти рішення діяти певним чином.

    2. (діал.) Здобутися, набутися, знайтися (про щось необхідне).