1. Робити когось щедрим, спонукати до щедрості, великодушності.
2. (переносне значення, застаріле) Дарувати, наділяти когось чимось у великій кількості, збагачувати.
Словник Української Мови
1. Робити когось щедрим, спонукати до щедрості, великодушності.
2. (переносне значення, застаріле) Дарувати, наділяти когось чимось у великій кількості, збагачувати.
1. (про людину) Ставати щедрим, починати давати щедро, великодушно; проявляти щедрість.
2. (перен., про явища природи, блага) Ставати рясним, багатим, поширюватися в великій кількості; виявлятися в повному обсязі.
1. Особа, яка професійно займається навчанням і вихованням учнів у навчальному закладі; педагог, викладач.
2. Той, хто навчає когось чогось, передає знання, досвід або майстерність у певній галузі.
3. (переносне значення) Духовний наставник, ідейний керівник; авторитетна особа, чиї вчення, погляди або приклад мають визначальний вплив на інших.
4. (заст., іст.) Назва посади в системі освіти (наприклад, народний учитель), а також звертання до вчителя.
Жінка, яка професійно займається навчанням і вихованням учнів у навчальному закладі; жіночий відповідник до слова “учитель”.
1. Який навчає, повчає; повчальний, дидактичний (переважно про літературні твори, слова тощо).
2. Який містить у собі вчення, моральне наставлення; наставительний.
1. Колектив учителів, педагогічна спільнота; стан, звання учителя.
2. (заст.) Педагогічна діяльність, професія вчителя; викладання.
3. (перен., заст.) Наставництво, духовне керівництво.