drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • учительський

    1. Який стосується вчителя або вчителів, належить їм, властивий їм.

    2. Призначений для вчителів, призначений для їхньої професійної діяльності.

    3. Який складається з вчителів, утворений ними.

  • учитель-фізик

    учитель-фізик — педагог, який викладає фізику в загальноосвітніх навчальних закладах (школах, ліцеях, гімназіях) та професійно володіє знаннями з цього предмету, методикою його навчання.

  • учительчин

    1. Належний учительці, властивий їй; такий, що стосується вчительки.

    2. Присвоєний вчительці, отриманий від неї; такий, що належить вчительці.

  • учительша

    1. Дружина вчителя.

    2. Розм. Жінка, яка працює вчителькою (зараз вживається рідко, переважно в історичному контексті або з відтінком простореччя).

  • учителювання

    Процес викладання, навчання або виконання обов’язків учителя; педагогічна діяльність.

    Перебування на посаді вчителя, зайняття посади педагога.

    У розширеному значенні — моральне повчання, настанови, повчальна манера поведінки щодо інших.

  • учителювати

    1. Працювати вчителем, виконувати обов’язки вчителя; навчати, виховувати когось.

    2. (переносно) Повчати, давати настанови, намагатися керувати чи виховувати когось (часто з відтінком несхвалення).

  • учителюватися

    1. (рідко) Набувати знань, навчатися у когось, переймати досвід, майстерність.

    2. (заст.) Займатися професійною діяльністю вчителя, викладати, бути учителем.

  • учити

    1. Набувати знань, навичок, освоювати якусь галузь знання або вміння; засвоювати певний матеріал, інформацію.

    2. Передавати комусь знання, навички; навчати, пояснювати, допомагати засвоїти певний матеріал або вміння.

    3. Розвивати, формувати в комусь певні якості, звички, поведінку; виховувати, повчати.

    4. Запам’ятовувати, заучувати щось напам’ять (текст, правило тощо).

  • учитися

    1. Оволодівати знаннями, набувати навичок, досвіду в якійсь галузі; здобувати освіту, навчатися.

    2. Старанно вивчати, запам’ятовувати щось; заучувати.

    3. Перен. Набувати життєвого досвіду, робити висновки з пережитого; вдосконалюватися.

    4. (з інфінітивом) Намагатися, навчатися робити щось, освоювати якусь дію.

  • учитуватися

    1. (у бухгалтерському обліку) Вноситися, зараховуватися на рахунок; бути взятим до уваги, врахованим при підбиванні підсумків, складанні звіту тощо.

    2. (переносно) Бути врахованим, прийнятим до уваги (про явища, фактори, обставини).