Словник Української
1. Високо цінувати когось або щось, ставитися з великою повагою, шанобою; віддавати пошану.
2. Святкувати, відзначати якусь подію або пам’ять про когось, виявляючи повагу (наприклад, ушановувати ювілей, пам’ять героїв).
3. (У переносному значенні) Дотримуватися чогось, берегти щось як цінність (наприклад, ушановувати традиції, звичаї).
1. Бути предметом поваги, шанування, пошани; вшановуватися.
2. Відзначатися, святкуватися (про пам’ятні дати, події).
1. Офіційна церемонія або урочистий акт, спрямований на вшанування пам’яті когось або чогось, вияв поваги та визнання заслуг, часто з присвоєнням почесного звання, встановленням пам’ятного знака тощо.
2. Дія за значенням дієслова «ушановувати»; прояв глибокої поваги, пошани, шанобливого ставлення до когось або чогось.
1. Отримати шану, пошану, визнання; бути вшанованим, відзначеним.
2. (У пасивному значенні) Бути предметом шани, поваги, особливого визнання з боку когось.
Ушебти — у давньоєгипетській культурі невеликі фігурки людей, які клали в гробницю разом із померлим; за віруваннями, вони мали оживати в потойбічному світі та служити своєму господареві, виконуючи за нього роботу.
Ушебті — у давньоєгипетській релігії та мистецтві: невелика фігурка слуги, яку клали в поховання разом з померлим, щоб вона виконувала за нього роботу в потойбічному світі.
Ушелепатися — діалектне дієслово, що означає обпалитися, обшмагатися, отримати опіки (переважно про ноги) від тривалого ходіння босоніж по гарячій поверхні, наприклад, по розпеченій землі або піску.
У кількості шести осіб або предметів; у шість разів більше.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст., рідк.) Те саме, що устя — місце впадання річки в іншу річку, озеро, море; вихід із чогось, отвір.