Словник Української
1. Випромінити, видати гучний, низький і короткий звук, схожий на «ух»; гукнути.
2. Раптово, з силою впасти, обвалитися, провалитися (часто з гуркотом).
3. Різко зменшитися, впасти (про ціни, показники тощо); рідко — різко збільшитися.
4. Розм. Щезнути, зникнути, пропасти.
5. Розм. Втратити, втрачати значну суму грошей, зазнати великих збитків.
1. Різко, з силою впасти або вдаритися об щось, зазвичай зі звуком “ух”.
2. Перен. Різко зменшитися, впасти (про ціни, обсяги тощо).
3. Розм. Зникнути, пропасти, часто несподівано або швидко.
Ухнюпитися — діалектне дієслово, що означає увійти в стан глибокого задуму, занурення в свої думки, часто з відтінком важкого роздумування або занепокоєння.
Ухнюпитися — вживається також у значенні заснути важким, міцним сном, поринути у дрімоту.
1. Орган слуху та рівноваги у людини та хребетних тварин, що сприймає звукові коливання; зовнішня видима частина цього органу (зовнішнє вухо).
2. Слух, здатність розрізняти звуки (наприклад, мати абсолютний слух).
3. Чутливість, розуміння музики, мови тощо (наприклад, музичне вухо, фонематичний слух).
4. Бічна частина, край або ручка певних предметів, що за формою нагадує людське вухо (наприклад, вухо глека, вушко голки).
5. Отвір, проріз у чомусь для продертування, тримання або вішання (наприклад, вушко якоря).
1. Обряд прощання з померлим, що включає проводження тіла до місця поховання; похорон.
2. (у множині) Традиційний звичай, пов’язаний з від’їздом нареченої з батьківського дому до будинку нареченого після весілля; проводження молодої.
1. Рухатися, переміщуватися кудись, залишаючи попереднє місце; віддалятися.
2. Залишати якесь приміщення, місце, середовище або коло людей; виходити.
3. Вирушати, від’їжджати кудись; покидати когось або щось.
4. Зникати, пропадати (про явища, відчуття, стан).
5. Припиняти існування, діяльність; ліквідуватися (про організації, установи тощо).
6. Припиняти виконання обов’язків, служби; звільнятися з посади.
7. Завершувати своє існування, життя; помирати.
8. Витрачати, використовувати щось (час, кошти, сили) на якусь справу.
9. Доглядати, опікуватися ким-небудь або чим-небудь; вирощувати, виховувати.
10. Дбайливо обробляти, доводити до належного стану (наприклад, землю, посів); вирощувати рослини.
11. Розмовне значення: залишати після себе борги, невиконані зобов’язання.
1. (про рослини) Добре прийнятися, зміцніти після посадки чи пересадки; прижитися.
2. (розм.) Призвичаїтися до нового місця, умов життя або роботи; освоїтися.
3. (розм., рідко) Приділити комусь, чомусь багато часу та турботи; обходитися, доглядати.
Уходник — власна назва українського села в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Уходництво — історичний термін, що означає масове переселення українських селян з Правобережної України на вільні землі Південної України (у Степову Україну та на Кубань) у другій половині XVIII — першій половині XIX століття, спричинене посиленням кріпосного гноблення.
Уходництво — дія за значенням слова «уходник»; перебування в уходниках, заробітчанство, відхідництво (застаріле).
1. (Про людину) такий, що має приємну, привабливу зовнішність; гарний, вродливий.
2. (Заст. та діал.) такий, що перебуває у доброму стані, здорові; квітучий, сильний (про людину або тварину).
3. (Діал.) придатний, зручний для чогось; сприятливий.