Словник Української
Утильцех — це спеціалізований цех на промисловому підприємстві, що займається збором, сортуванням, переробкою або утилізацією промислових відходів (утилю) для їх повторного використання або безпечного знищення.
Утильцех — це структурний підрозділ (цех) підприємства, основним завданням якого є заготівля та первинна обробка вторинної сировини (металевого брухту, макулатури, текстильних відходів тощо) для подальшої переробки.
1. Дія за значенням дієслова “утинати” — різке, швидке відрізання, відсікання або відрубування частини чогось (наприклад, кінця нитки, гілки, шматка м’яса).
2. Різке, уривчасте припинення, переривання чогось (розмови, процесу, дії).
3. У техніці — процес механічної обробки металу різанням, при якому інструмент (утічник, різець) рухається перпендикулярно до осі обертання заготовки, зрізаючи шар матеріалу з її торця.
1. Різко переривати чи обривати щось, зокрема розмову, мовчання, звук тощо.
2. Різати на частини, відрізаючи, відсікаючи (зазвичай про тверді предмети або їжу).
3. Стримувати, припиняти, зупиняти явище або процес (наприклад, утинати злочинність).
1. Різко обриватися, закінчуватися (про нитку, волосся, пасмо тощо).
2. Перен. Раптово припинятися, обриватися (про розмову, думки, звуки).
1. Зменшувальна форма до слова “утин” — невеликий утин, невелика частина чогось, що була відтята або відрізана.
2. (у діалектах) Невеликий шматок, клаптик, обрізок чогось (наприклад, тканини, паперу).
3. (переносно, рідко) Невелика, несуттєва частина чогось, фрагмент.
1. Традиційна українська назва рушника, декоративного або обрядового полотнища з вишитими або тканими орнаментами, що використовувалося для втирання обличчя та рук після умивання, а також як важливий предмет у родинних, народних і релігійних обрядах.
2. У церковному вжитку — невелике довгасте полотнище, яким священик витирає руки під час літургії, а також спеціальна губка (губка для омовіння), що зберігається разом з антимінсом.
1. Призначений для утирання, витирання чогось; рушниковий.
2. Стосовний до утирання, пов’язаний з процесом витирання.
1. Дія за значенням дієслова “утирати” — видалення вологи, бруду чи чогось подібного з поверхні чогось за допомогою руху рукою, тканиною тощо; витирання.
2. (у техніці, металообробці) Обробка поверхні металу або іншого матеріалу шляхом притирання деталей одна до одної з абразивним матеріалом для досягнення високої точності розмірів і гладкості.
3. (переносно, рідко) Умовне позначення, згладжування, приховування чогось (наприклад, утирання слідів, утирання суперечностей).
1. Витирати щось рідке або вологе (сльози, піт, краплі води) з поверхні чогось, зазвичай використовуючи хустку, рушник, серветку тощо.
2. Обтирати, витирати щось для надання чистоти або сухості; очищати від вологи або забруднень.
3. Розм. Зазнавати приниження, образи, глузування; покірно зносити щось неприємне.
1. Витирати собі обличчя, руки чи інші частини тіла рушником, хусткою або іншою тканиною для осушення або очищення.
2. Розм. Витиратися, висушуватися (про рідину, вологу).
3. Заст. Втиратися, проникати кудись; впроваджуватися.