ухо

Значення

1. Орган слуху та рівноваги у людини та хребетних тварин, що сприймає звукові коливання; зовнішня видима частина цього органу (зовнішнє вухо).

2. Слух, здатність розрізняти звуки (наприклад, мати абсолютний слух).

3. Чутливість, розуміння музики, мови тощо (наприклад, музичне вухо, фонематичний слух).

4. Бічна частина, край або ручка певних предметів, що за формою нагадує людське вухо (наприклад, вухо глека, вушко голки).

5. Отвір, проріз у чомусь для продертування, тримання або вішання (наприклад, вушко якоря).

Правопис та відмінювання