drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уколупуватися

    1. (розм.) Увійти, проникнути кудись із зусиллям, зазвичай обережно або непомітно; влізти, вкрутитися.

    2. (перен., розм.) Упровадитися, влаштуватися кудись (часто з корисливими цілями), використавши хитрість, нав’язливість або зв’язки.

  • укольнути

    1. Різко, швидко вколоти когось або щось гострим предметом (голкою, шпилькою, шипом тощо), зазвичай з метою спричинити біль або пошкодження.

    2. Переносно: зробити уїдливе, образливе зауваження, влучно й болісно висловити докір або насмішку.

  • укольнутися

    1. Отримати укол, бути уколотим чимось гострим (голкою, шипом тощо).

    2. Переносно: відчути різкий, неприємний напад болю (наприклад, у певному органі).

    3. Переносно: відчути гострий душевний біль, прикрість, бути враженим чимось образливим або болючим.

  • уколювання

    Уколювання — дія за значенням дієслова “уколювати“, тобто процес введення голки чи гострого предмета в щось або когось, зазвичай з медичною метою.

    Уколювання — результат такої дії; місце, куди було зроблено укол, або відчуття від нього.

  • уколювати

    1. Робити уколи, вводити ліки або інші рідини за допомогою шприца під шкіру, у м’яз, вену тощо.

    2. (переносно) Завдавати комусь різкого душевного болю, ображати, гнітити словами або вчинками.

    3. (застаріле) Колоти, встромляти щось гостре, робити проколи.

  • уколюватися

    1. Зазнавати уколу, встромляння чогось гострого; отримувати колоту рану або подразнення від чогось колючого.

    2. Перен. Відчувати різкий, неприємний емоційний вплив (наприклад, від образу, докору, гострих слів).

  • укомплектований

    1. Такий, що має повний склад (особового складу, обладнання, матеріалів тощо), необхідний для нормальної роботи або функціонування.

    2. Такий, що складений із повного набору частин, елементів або компонентів, які становлять єдине ціле.

  • укомплектованість

    1. Ступінь або стан повного забезпечення когось або чогось необхідним персоналом, обладнанням, майном тощо; наявність повного комплекту.

    2. У статистиці, обліку: показник, що відображає наявність усіх передбачених штатних одиниць, одиниць техніки, майна в установі, організації, підрозділі.

  • укомплектовування

    Дія за значенням дієслова “укомплектовувати“; завершення формування, забезпечення чогось усім необхідним, повним набором кого-, чого-небудь для функціонування або роботи.

    Процес створення повного складу, набору (наприклад, персоналу, обладнання, документів) відповідно до встановлених норм, штату або вимог.

    Результат такої дії — наявність повного комплекту, штату, комплектації.

  • укомплектовувати

    1. Завершувати формування, комплектацію чогось, доповнювати до повного складу, до необхідної кількості (про особовий склад, штат, колектив тощо).

    2. Забезпечувати когось, щось усім необхідним для повноцінного функціонування, роботи або використання (про майно, обладнання, матеріали тощо).

    3. Складати, формувати щось цілісне з окремих частин, елементів або комплектуючих виробів.