Словник Української
1. Те, що належить Україні, пов’язане з нею, характерне для неї або створене на її території (про територію, державу, народ, культуру, мову тощо).
2. Те, що створене українським народом, характерне для його культури, традицій або побуту.
3. Те, що стосується української мови або створене нею.
1. Який стосується України, її території, населення, державного устрою, культури або історії; властивий українцям, створений ними.
2. Який належить до української мови, написаний або вимовлений нею.
3. Який є громадянином України або належить до української національності.
1. (спеціально) Нанести креслики (✓) біля пунктів списку, переліку тощо, щоб позначити виконання, наявність або вибір чогось.
2. (переносно, розмовне) Виконати, зробити, завершити якусь справу або пункт плану; поставити «галочку».
1. (про лінію, контур) Стати чітким, яскраво вираженим, набути чіткості в обрисах.
2. (переносно, про думку, ідею, намір) Остаточно сформуватися, набути виразності та визначеності; викристалізуватися.
3. (переносно, про явище, ознаку) Чітко проявитися, стати помітним, виразним.
1. (у техніці, кресленні) Процес нанесення креслень, ліній або розмітних сіток на поверхню матеріалу за допомогою спеціальних інструментів або обладнання для подальшої обробки.
2. (у поліграфії) Нанесення згинальних, перфораційних або розрізних ліній (крейсліній) на паперовий аркуш для полегшення його подальшого складання, відриву чи вирізання.
3. (переносно, рідко) Чітке окреслення, визначення меж чого-небудь (наприклад, понять, повноважень, позицій).
1. Наносити креслення, робити креслення чогось.
2. Перен. Чітко окреслювати, визначати межі, контури або особливості чогось (наприклад, ідеї, явища).
1. (про лінії, контури) Ставати чіткішими, яскравішими, набувати виразного обрису; вимальовуватися, окреслюватися.
2. (переносно, про думки, плани, образи тощо) Набувати виразності, чіткості, конкретних обрисів; формуватися.
1. Традиційна українська назва для покривала, ковдри або пледа, яким укриваються під час сну або для зігрівання.
2. (переносно) Те, що захищає, приховує або огортає собою щось, створює захисний шар (наприклад, укривало туману, укривало ночі).
3. (спеціальне) В техніці або будівництві — захисний покрив, верхній шар конструкції, що захищає від зовнішніх впливів.
1. Той, хто надає притулок, ховає когось від переслідувань, небезпеки або правосуддя, часто з порушенням закону.
2. (переносне значення) Той, хто приховує, замовчує або сприяє приховуванню фактів, інформації, провини тощо.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “укривало” — невелика ковдра, покривало або інший предмет для укриття, зазвичай дитячий.
2. (переносно) Те, що захищає, приховує або забезпечує безпеку, спокій; притулок, сховище.