Словник Української
1. (про предмети, речовини, матеріали) Піддаватися утилізації; перероблятися, використовуватися для подальшого застосування після переробки або знищуватися як непотрібне.
2. (перен., розм., про людину) Втрачати актуальність, значення; ставати непотрібним, зайвим у якійсь сфері діяльності.
1. Комп’ютерна програма або набір програм для виконання допоміжних, обслуговуючих функцій, таких як обробка файлів, керування системою, діагностика, оптимізація роботи обладнання тощо (наприклад: архіватор, чистильник диска, утиліта для перевірки пам’яті).
2. Рідко вживане позначення комунального підприємства або служби, що забезпечує населення житлово-побутовими послугами (водопостачання, електропостачання, газопостачання, теплопостачання, каналізація).
1. Філософська теорія та етична концепція, що визначає моральну цінність вчинку, явища чи інституції виключно їхньою корисністю (утилітарністю) для досягнення щастя (задоволення, користі) найбільшої кількості людей; загальною основою моралі вважає принцип найбільшого щастя.
2. Прагматичне ставлення до чого-небудь, що визначається виключно практичною користю, зиском; практицизм, корисливість.
1. Послідовник утилітаризму — філософської теорії, що вважає корисність дії чи явища основним критерієм його моральної цінності.
2. Людина, яка у своїй діяльності, поведінці чи оцінках керується виключно чи переважно практичною вигодою, корисливістю, прагматичними інтересами.
1. Послідовниця філософської теорії утилітаризму, яка вважає корисність дій та їх наслідків найвищим критерієм моральності та основою етичних рішень.
2. Жінка, яка в практичному житті керується принципом користі, практичності, прагматичної доцільності, часто нехтуючи іншими цінностями.
1. Стосовний до утилітаризму — філософської течії, що вважає корисність (утилітарність) основою моралі та критерієм оцінки людських вчинків.
2. Заснований на принципах корисливості та практичної вигоди, часто зі зневагою до духовних, естетичних чи етичних цінностей.
3. Прагматичний, суто практичний, що ставить на перше місце матеріальну вигоду або технічну доцільність.
1. Практичний, корисний, що має на меті досягнення конкретної користі або вигоди, часто без урахування естетичних, духовних або етичних аспектів.
2. Заснований на принципах утилітаризму — філософської теорії, де критерієм моральності вчинку є його корисність для досягнення щастя найбільшої кількості людей.
3. (У мистецтві, дизайні) Орієнтований на суто практичне призначення, функціональність, що часто супроводжується відмовою від художньої виразності та прикрас.
1. Філософська та етична категорія, що означає оцінку явищ, дій чи предметів виключно з точки зору їх користі, практичної вигоди; принцип, за яким корисність є вищим критерієм моральності та цінності.
2. Практичність, придатність для реального використання, зосередженість на утилітарному (корисному, функціональному) призначенні, часто в ущерб естетичним, художнім чи духовним якостям.
1. З точки зору практичної користі, вигоди; з прагматичною метою, без акценту на естетичні, духовні або інші цінності.
2. У спосіб, властивий утилітаризму (філософській концепції); згідно з принципом максимальної користі для найбільшої кількості людей.
1. Складений прикметник, що поєднує значення слів “утилітарний” та “прагматичний” і характеризує щось, орієнтоване виключно на практичну користь, вигоду та досягнення конкретного результату, часто зі зневагою до ідеалістичних, естетичних чи теоретичних аспектів.
2. У філософії та соціальних науках — що стосується підходу або світогляду, в якому критерієм цінності будь-якого явища, ідеї чи дії є їхня практична придатність та корисність для досягнення поставлених цілей.