1. Розм. Швидко, поспіхом зробити щось, зазвичай неякісно або непродумано; зробити на швидку руку.
2. Розм. Швидко кудись піти або поїхати; поквапитися, поспішити.
Категорія: У
-
уторопатися
1. (розм.) Почати поспішати, заторопитися, набути поспішності в рухах або діях.
2. (перен., розм.) Захвилюватися, збентежитися, втратити спокій через раптову подію або несподівану звістку.
-
уторопити
1. Прискорити, змусити рухатися швидше, поспішати.
2. (у розмовному вживанні) Поспішаючи, почати робити щось, кинутися виконувати.
-
уторопитися
1. Почати поспішати, заквапитися, набути поспіху в діях або рухах.
2. (розм.) Захвилюватися, збентежитися, втратити спокій через поспіх або несподівану ситуацію.
-
уторочити
1. Розділити на три рівні частини, поділити натроє.
2. (переносно) Повторити щось тричі, зробити втретє.
-
уторочитися
1. (діал.) Стати торокавим, тобто таким, що має тороки — виступи, горби, нерівності на поверхні; покритися тороками.
2. (перен., діал.) Стати важким, незграбним, неповоротким; заторочитися.
-
уторування
1. Дія за значенням дієслова “уторувати” — прокладання шляху, дороги, стежки; подолання перешкод для проходження.
2. Те, що утворено внаслідок такої дії; протоптана, проложена дорога або стежка.
3. Переносно: створення умов, можливостей для здійснення чого-небудь; підготовка, забезпечення шляху для подальших дій.
-
уторувати
1. Проробляти, прокладати, утворювати шлях, дорогу, стежку, подолавши перешкоди або пройшовши крізь щось.
2. Перен. Докладаючи зусиль, засновувати, створювати щось нове, прокладати новий шлях у якійсь діяльності.
-
уторуватися
1. Пробивати, прокладати собі шлях крізь щось, долаючи перешкоди (про річку, струмок тощо).
2. Перен. Наполегливо домагатися чогось, пробиватися до мети, подолавши труднощі.
-
утотожнений
1. Такий, що ототожнений з кимось або чимось, визнаний тотожним, однаковим за суттю, властивостями або функціями.
2. (У філософії, логіці) Такий, що є предметом ототожнення — встановлення тотожності, повної збіжності понять, явищ або об’єктів.