Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • урівноважений

    1. Який перебуває у стані рівноваги, стійкий, зі збалансованими складовими.

    2. Про людину: спокійний, стриманий, здатний контролювати свої емоції та дії.

  • урівноваженість

    1. Властивість або стан того, що є урівноваженим; збалансованість, гармонійна рівновага між різними частинами, елементами або факторами.

    2. Стійкий психічний стан, спокійний і розсудливий характер, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.

  • урівноваження

    1. Дія за значенням дієслова «урівноважити»; надання рівноваги, зрівнювання, збалансування.

    2. Стан, коли сили, впливи, ваги або інші фактори зрівняні, збалансовані між собою; рівновага.

    3. У техніці, економіці, хімії тощо — процес або результат усунення дисбалансу, приведення системи до стабільного, збалансованого стану.

  • урівноважено

    1. У стані рівноваги, зі збереженням балансу, без різких коливань або переваг у якому-небудь напрямку (про стан, процес, розподіл тощо).

    2. Спокійно, стримано, без емоційних спалахів, з холодним розумом (про поведінку, манеру говорити, діяти).

  • урівноважити

    1. Надати чомусь рівноваги, зробити стійким, збалансованим, усунувши коливання або перевагу однієї сторони.

    2. Зрівняти за силою, значенням, інтенсивністю; зробити рівносильним, компенсувати одну дію або явище іншим.

    3. У переносному значенні — надати спокою, душевної рівноваги; заспокоїти.

  • урівноважитися

    1. Досягти стану рівноваги, стати врівноваженим; збалансуватися.

    2. Прийти в стан внутрішнього спокою, стати стриманим, позбутися надмірних емоційних коливань.

  • урівноважування

    1. Дія за значенням дієслова “урівноважувати“; надання рівноваги, зрівноваження, приведення до стану рівноваги.

    2. У техніці, економіці, хімії тощо — процес або комплекс заходів, спрямованих на компенсацію, згладжування різниць, усунення диспропорцій для досягнення стабільного, збалансованого стану.

  • урівноважувати

    1. Надавати рівноваги, робити стійким, зрівноваженим; збалансовувати.

    2. Компенсувати, врівноважувати дію одних факторів, сил або явищ іншими, щоб досягти стабільності або гармонії.

    3. У переносному значенні: погоджувати, приводити у відповідність різні інтереси, вимоги, думки тощо.

  • урівноважуватися

    1. Досягати стану рівноваги, ставати врівноваженим; приходити у збалансований, стійкий стан.

    2. Компенсувати один одного, врівноважувати одне одного (про сили, явища, впливи тощо).

  • урівнювання

    1. Дія за значенням дієслова “урівнювати“; надання рівномірності, однаковості, згладжування відмінностей між кимось або чимось.

    2. (у математиці, техніці) Процес приведення величин, показників або поверхонь до певного рівня, стандарту або єдиної величини.

    3. (у педагогіці) Підхід або процес, спрямований на зменшення розриву в знаннях, уміннях або результатах між різними групами учнів.

    4. (у фінансах, економіці) Зведення різних показників, статей доходів або витрат до порівнянного, зіставного вигляду; вирівнювання.