урівноваженість

1. Властивість або стан того, що є урівноваженим; збалансованість, гармонійна рівновага між різними частинами, елементами або факторами.

2. Стійкий психічний стан, спокійний і розсудливий характер, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |