Значення
-
Властивість або стан того, що є урівноваженим; збалансованість, гармонійна рівновага між різними частинами, елементами або факторами.
-
Стійкий психічний стан, спокійний і розсудливий характер, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. урівноваженість, р. урівноваженості, д. урівноваженості, з. урівноваженість, о. урівноваженістю, м. урівноваженості, к. урівноваженосте