Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • урівнювати

    1. Робити рівним, гладким, згладжувати нерівності на поверхні чогось.

    2. Надавати однакової величини, сили, значення, стану тощо; зрівнювати.

    3. Матем. Перетворювати рівняння, нерівність або вираз у простіший, зручніший для розв’язання вид, зберігаючи їхню рівність або еквівалентність.

  • урізуватися

    1. (про річку, струмок тощо) Врізатися в землю, утворюючи глибоку долину, яр або русло з крутими берегами.

    2. (перен., про дорогу, стежку тощо) Глибоко входити, впиратися в якийсь ландшафт, слід якого чітко помітний.

    3. (перен., рідко) Міцно закріпитися, глибоко проникнути в якусь сферу, середовище або в свідомість.

  • урікання

    1. Дія за значенням дієслова «урікати»; докори, дорікання, висловлювання осудження або невдоволення чиїмись вчинками або словами.

    2. (у міфології) Уособлення докору, осудження, що уявляється у вигляді злої, настирливої істоти; також сама така зла істота.

  • урікати

    1. Докоряти, дорікати комусь, звинувачувати в чомусь, згадуючи щось неприємне або осуджуючи.

    2. (рідше) Уперто, настирливо згадувати щось, повертатися до якоїсь неприємної чи болючої теми.

  • урікатися

    1. (заст.) Прикидатися, удавати з себе когось, перевчатися на когось іншого, часто з метою обману.

    2. (діал.) Змінюватися, перетворюватися на когось або щось інше (часто про зовнішність або характер).

  • урічливий

    1. Який має властивість урікати, схильний до урікання; докірливий, дога́нливий.

    2. Який виражає урікання, містить докір; докірливий.

  • урічливість

    1. Властивість за значенням “урічливий“; ввічливість, чемність, доброзичливість у спілкуванні, поводженні з кимось.

    2. Заст. Властивість за значенням “урічливий“; відповідність правилам, нормам; правильність, коректність (здебільшого про мову).

  • урічний

    1. Який стосується річки Ури (притока Прип’яті), пов’язаний з нею або розташований на її берегах.

    2. Який стосується села Ура (наприклад, у Львівській області), пов’язаний з ним.

  • урічність

    1. Властивість за значенням прикметника “урічний”; здатність досягати мети, давати бажаний результат, бути ефективним і корисним.

    2. (рідко) Відповідність певному року, часовий період у один рік; річність.

  • урка

    1. (розм., заст.) Злодій, крадій, особливо з досвідом; часто вживалося щодо кримінальних елементів у в’язницях та таборах.

    2. (іст.) Ув’язнений, який дотримувався “ворівських законів” та належав до кримінальної еліти в системі ГУЛАГу та радянських виправно-трудових таборів.