drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • урваний

    1. Який перервався, припинився раптово, несподівано; недовершений, незакінчений.

    2. Який характеризується частими, різкими перериваннями; нерівномірний, переривчастий.

    3. Який має обірвані, нерівні краї або кінці; обірваний, зламаний.

  • урвати

    1. Відірвати, відтяти, відломити різким рухом або з силою (частину чогось).

    2. Отримати, здобути, захопити (щось бажане, часто з труднощами або на короткий час).

    3. Знайти, викроїти трохи часу для якоїсь справи.

    4. Розмовне: швидко з’їсти або випити трохи, перекусити на швидку руку.

  • урватися

    1. Різким рухом відірватися, відокремитися від чогось цілого, часто зі звуком тріску чи розриву.

    2. Раптово припинитися, перерватися (про звук, мову, дію).

    3. Розмовне. Знайти вільний час, зуміти виділити час для когось або чогось.

    4. Розмовне. Швидко втекти, покинути якесь місце або ситуацію.

  • урвиголова

    Урвиголова — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з найвищих точок хребта Свидовець (має кілька вершин, найвища — 1707 м).

    Урвиголова — власна назва гірського перевалу в Українських Карпатах, розташованого на хребті Свидовець між вершинами Урвиголова та Щербанів.

  • урвипола

    1. Урвипола — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.

    2. Урвипола — власна назва залізничної станції (зупинного пункту) Південно-Західної залізниці, розташованої поблизу однойменного села.

  • урвистий

    1. (Про місцевість, рельєф) Такий, що має багато урвищ, проваль, круч; скелястий, обривистий.

    2. (Перен., розм.) Небезпечний, ризикований, повний несподіваних негараздів (про справу, становище тощо).

  • урвисько

    1. Крутий, обривистий схил гори, пагорба або берега річки; стрімчак, урвище.

    2. Глибока прірва, безодня, яруга.

    3. (у геології) Відслонення гірських порід, що утворилося внаслідок зсуву, обвалу або розмиву; природний розріз, що дозволяє вивчати будову геологічних шарів.

  • урвитель

    1. (заст.) Той, хто урвив (відірвав, відокремив) щось; відривач.

    2. (перен., рідк.) Той, хто захоплює, заволодіває чимось силою або хитрощами; узурпатор.

    3. (у спеціальній термінології, рідк.) Пристрій або механізм для відриву, відокремлення чогось.

  • урвище

    1. Глибокий яр, провалля, западина з крутими, обривистими схилами; глибока ущелина, прірва.

    2. (у геології) Крутий, часто вертикальний схил, обрив, утворений внаслідок ерозійної діяльності води або тектонічних рухів.

  • ургентний

    1. Термін, що стосується медицини: такий, що потребує негайного, невідкладної медичної допомоги або втручання через загрозу життю чи здоров’ю пацієнта; терміновий, невідкладний.

    2. У загальному вжитку: такий, що вимагає негайного вирішення або виконання; дуже терміновий, невідкладний, екстренний.