1. Який перебуває у стані збудження, хвилювання, занепокоєння; схвильований, збуджений.
2. Який став бурхливим, неспокійним; збуджений, зхвильований (про водну поверхню, море тощо).
3. Який став активним, інтенсивним, оживленим; розворушений.
Категорія: Р
-
розбурханість
1. Властивість за значенням прикметника “розбурханий”; стан сильного хвилювання, збудження, неспокою.
2. Стан сильно збудженої, неспокійної поверхні води (моря, озера, річки); штормове хвилювання.
3. Переносно: стан інтенсивного, бурхливого розвитку або активності (наприклад, суспільних подій, думок, почуттів).
-
розбурхати
1. Привести в рух, зворушити, збурити щось спокійне або нерухоме (про воду, повітря тощо).
2. Перен. Активізувати, пожвавити, викликати піднесення, хвилювання (про почуття, думки, суспільне життя).
3. Розм. Сильно розгойдати, розхитати; порушити спокій когось, збудливо вплинути на когось.
-
розбурхатися
1. Стати бурхливим, почати сильно хвилюватися, кипіти (про водну поверхню, рідину).
2. Перен. Стати активним, оживитися, почати інтенсивно діяти або виявляти сильні почуття.
3. Розг. Піднятися, зірватися з місця, почати рухатися метушливо або швидко.
-
розбурхувати
1. Приводити в рух, збуджувати, порушувати щось нерухоме, спокійне або застигле.
2. Викликати, пробуджувати сильні почуття, думки, бажання до активної діяльності; активізувати, збуджувати.
3. Розгойдувати, розхитувати, робити нестійким (наприклад, човен на хвилях).
-
розбурхуватися
1. Ставати бурхливим, починати сильно хвилюватися, збуджуватися (про водну поверхню, море тощо).
2. Перен. Ставати активним, оживати, починати інтенсивну діяльність; підніматися, збуджуватися (про почуття, думки, суспільне життя тощо).
-
розбурчатися
1. Почати бурчати, видавати низькі горлові звуки, виражаючи незадоволення, дражливість або погрозу (про тварин, переважно про собак).
2. Розмовне. Почати говорити сердито, невдоволено, буркотіти, воркотіти (про людину).
3. Розмовне, переносне значення. Почати видавати низьке гуркотливе звучання, дзенькіт (наприклад, про роботу механізмів, природу тощо).
-
розбурювання
1. Дія за значенням дієслова “розбурювати” — процес активізації, збудження, спонукання до інтенсивної діяльності або викликання сильних почуттів.
2. (у переносному значенні) Викликання, загострення або посилення негативних явищ, таких як конфлікти, ворожнеча, тривога або соціальна напруга.
3. (фіз., техн.) Процес порушення спокою, стану рівноваги або однорідності середовища (наприклад, води, повітря), що призводить до утворення хвиль, турбулентності, перемішування.
-
розбурювати
1. Приводити в стан руху, збуджувати, турбувати щось нерухоме або спокійне (про воду, повітря тощо).
2. Переносно: викликати сильне хвилювання, збудження в комусь; пробуджувати інтенсивну діяльність, активізувати.
-
розбурюватися
1. Ставати бурхливим, хвилюватися, починати сильно колихатися (про водну поверхню).
2. Перен. Ставати активним, оживати, посилюватися (про почуття, думки, діяльність тощо).
3. Розгніватися, роздратуватися, втрачати спокій.