1. (мед.) Прилад для вимірювання швидкості реакції людини на світлові, звукові або інші подразники.
2. (тех.) Пристрій для вимірювання реактивного опору (індуктивного або ємнісного) в електричних колах.
Категорія: Р
-
реактогенний
1. (у медицині, фармакології) такий, що здатний викликати небажану реакцію організму, особливо після введення лікарського засобу, вакцини тощо; що має властивість реактогенності.
2. (у хімії) такий, що здатний брати участь у хімічній реакції або легко її спричиняти; реакційноздатний.
-
реактогенність
1. (у медицині, фармакології) Властивість лікарського засобу, вакцини, біологічно активної речовини чи будь-якого іншого фактора викликати в організмі побічні реакції, зазвичай небажані (наприклад, підвищення температури, алергію, місцеві запальні явища).
2. (у біології, імунології) Здатність антигену взаємодіяти з антитілами або специфічними клітинами імунної системи, провокуючи імунну відповідь.
-
реактологічний
1. (у психології) Пов’язаний з реактологією — напрямом у радянській психології 1920-х років, що вивчав поведінку людини як сукупність реакцій на зовнішні подразники.
2. (переносно) Характеризуючийся механічним, автоматичним реагуванням на зовнішні впливи без глибокого осмислення.
-
реактологія
1. Назва психологічної школи в радянській науці 1920-х років, заснованої Костянтином Корніловим, яка розглядала психіку як сукупність реакцій організму на зовнішні подразники, прагнучи вивчати її виключно об’єктивними методами.
2. Застарілий напрям у психології, що проголошував вивчення поведінки через аналіз зовнішніх реакцій організму, ігноруючи суб’єктивні переживання та свідомість.
-
реактопласт
Реактопласт — синтетичний полімер, який під час нагрівання або введення спеціальних речовін (отверджувачів) зазнає незворотної хімічної реакції, перетворюючись на нерозчинний та неплавкий твердий матеріал.
Реактопласт — готовий виріб або матеріал, виготовлений з таких полімерів (наприклад, епоксидна смола, фенопласт, поліефірна смола), що має високу твердість, міцність та стійкість до високих температур.
-
реактор
1. Технічний пристрій або установка, в якій відбувається керована ланцюгова реакція поділу атомних ядер з виділенням енергії, що використовується для виробництва електроенергії, дослідницьких цілей тощо (атомний реактор, ядерний реактор).
2. Хімічний апарат (апарати) для проведення реакцій у промисловості, призначений для перетворення речовин (хімічний реактор, каталітичний реактор).
3. Електротехнічний пристрій, що використовується для обмеження сили струму або компенсації ємнісного опору в електричних колах (електричний реактор, баластний реактор).
-
реалізуватися
1. Здійснюватися, набувати реального втілення, перетворюватися з ідеї, задуму або можливості на щось дійсне.
2. Знаходити практичне застосування, впроваджуватися в життя (про ідеї, плани, проекти).
3. Розкривати свої здібності, можливості; знаходити своє призначення та досягати успіху в житті або професійній діяльності (про людину).
4. Бути проданим, знаходити покупця (про товар, продукцію).
-
реаліст
1. Послідовник реалізму — художнього, літературного або філософського напряму, що прагне до об’єктивного, правдивого відтворення дійсності.
2. Людина, яка правильно розуміє та враховує в своїх діях умови реальної дійсності, практик, що дивиться на життя без утопічних ілюзій.
3. Учень або студент реального училища (історичний контекст).
-
реалістичний
1. Який відповідає дійсності, правдиво відображає життя, є об’єктивним; правдоподібний.
2. Побудований на врахуванні реальних умов, фактів і можливостей; практичний, тверезо розрахований.
3. Пов’язаний з реалізмом як творчим методом у мистецтві та літературі; такий, що дотримується принципів реалізму.