1. (у психології) Пов’язаний з реактологією — напрямом у радянській психології 1920-х років, що вивчав поведінку людини як сукупність реакцій на зовнішні подразники.
2. (переносно) Характеризуючийся механічним, автоматичним реагуванням на зовнішні впливи без глибокого осмислення.