Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “розхмарювати” — надання чому-небудь пухнастого, розпушеного, неохайного вигляду; розчісування, розпускання волосся або волокон чогось.
2. Стан, коли щось (наприклад, волосся, тканина, вовна) стає розхмареним, розпущеним, неакуратним.
3. (переносно) Розлад, порушення чіткої структури, організації або порядку; внесення неохайності, безладу.
1. Ставати хмарним, вкриватися хмарами (про небо, погоду).
2. Розпускатися, ставати пухнастим, набувати вигляду хмари (про волосся, вовну, пух тощо).
3. Перен. Ставати неясним, розмитим, втрачати чіткість; розсіюватися (про думки, образи, спогади).
Перестати хмуритися, набути веселого, задоволеного виразу обличчя.
Розхникатися — діалектне дієслово, що означає розстебнутися, розпахнутися (про одяг), а також розкритися, розхилитися (наприклад, про двері, вікно).
У переносному значенні — розслабитися, втратити пильність, стати менш зібраним або дисциплінованим.
1. Дія за значенням дієслова “розходитися” — процес віддалення, руху в різні боки або в різних напрямках.
2. Відсутність збігу, узгодженості; різниця в думках, поглядах, інтересах, що призводить до суперечностей або конфлікту.
3. Різниця, невідповідність між чимось, що має бути однаковим або узгодженим (наприклад, у цифрах, даних, показаннях).
4. У техніці — зазор, проміжок між суміжними деталями або частинами механізму, що забезпечує їх вільний рух або теплове розширення.
5. У математиці — властивість ряду або інтеграла не мати скінченної границі суми чи значення; розбіжність.
1. Приводити когось або щось у стан руху, активності, особливо після стану спокою; розганяти, розрушувати.
2. Розмовляючи, жестикулюючи або рухаючись, викликати у собі почуття бадьорості, розкріпачення; розходитися.
3. (у техніці) Приводити механізм (наприклад, двигун) у робочий стан після простою, поступово збільшуючи навантаження або швидкість.
Втрачати віру в когось або щось, переставати захоплюватися, відчувати розчарування.
Розчаровуватися в комусь, чомусь — переконуватися в невідповідності чиїхось дій, якостей або явища своїм очікуванням, ідеалам.
1. Такий, що був поділений на окремі частини, елементи або складові; розділений, роз’єднаний.
2. У біології, анатомії: такий, що має чітко окремі, сегментовані частини тіла або структури.
3. У лінгвістиці: такий, що стосується аналізу мовних одиниць (наприклад, речення) шляхом виділення їх складових частин.
1. Такий, що має вишитий візерунок або оздоблений вишивкою.
2. Розрізаний, розколотий, розірваний по шву або в місці зшивання.