росіянка — жінка або дівчина, яка є громадянкою Російської Федерації або має російське походження.
росіянка — представниця російського народу, етнічна російка.
Словник Української
росіянка — жінка або дівчина, яка є громадянкою Російської Федерації або має російське походження.
росіянка — представниця російського народу, етнічна російка.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу з певної місцевості або роду.
2. У технічному сленгу (переважно залізничному) — назва спеціального пристрою або інструменту для розкачування, розсування чи регулювання (наприклад, для розведення рейок).
1. Історична назва поділу в Російській православній церкві у XVII столітті, спричиненого церковними реформами патріарха Никона, що призвело до відокремлення старообрядців (старовірів) від офіційної церкви.
2. (переносне значення) Глибокий внутрішній розкол, розбрат, роз’єднання в якійсь організації, громаді чи суспільстві за релігійними, ідеологічними чи політичними переконаннями.
1. Власна назва, що походить від імені Ростислав; стосовний до Ростислава, пов’язаний з ним.
2. Уживається як складова частина історичних топонімів та назв, що вказують на зв’язок з князями на ім’я Ростислав (наприклад, Рославське князівство).
1. (Про тіло, частини тіла) Який має м’які, розслаблені м’язи; пухкий, м’який, нещільний.
2. (Перен., розм.) Про людину: млявий, флегматичний, без енергії; такий, що не виявляє працездатності, ініціативи.
1. Живий організм, що переважно прикріплений до субстрату, має клітинну будову з целюлозними стінками, хлорофіл для фотосинтезу та росте протягом усього життя, не маючи активного пересування; представник царства Plantae.
2. Організм, що належить до нижчих або вищих форм цього царства (дерево, кущ, трава, водорость, мох тощо), розглянутий як окремий екземпляр або вид.
3. Жива зелена частина такого організму (стебло, листя), що використовується для їжі, лікування або інших цілей (наприклад, у словосполученнях: «харчуватися рослинами», «лікарські рослини»).
Рослина, яка має здатність до самозапилення, тобто запилювання пилком з тичинок на маточку (або рильце) квітки тієї ж самої рослини, що забезпечує утворення насіння без участі зовнішніх запилювачів (вітру, комах тощо).
1. Зменшувально-пестливе від слова “рослина” — невелика рослина, молодий пагін або квітка.
2. (у ботаніці) Загальна назва для трав’янистих, переважно невеликих, рослин, що не мають деревного стовбура.
1. Який стосується рослин, властивий рослинам, складається з рослин або отриманий з них.
2. Який виготовлений з продуктів рослинного походження, не містить компонентів тваринного походження (про харчові продукти, матеріали тощо).
3. Який відноситься до царства рослин, вивчає рослини (про науки, дисципліни).
1. Спеціаліст з вирощування рослин, дослідник у галузі рослинництва; ботанік.
2. (у спеціальному контексті) Власник або працівник рослинницького господарства, теплиці тощо.
3. (заст., рідко) Той, хто живе серед рослин, у лісі, саду; садівник.