Категорія: О

  • огненний

    1. Який має властивості вогню, схожий на вогонь; палаючий, полум’яний.

    2. Яскраво-червоного або червонуватого кольору, нагадує колір полум’я.

    3. Надзвичайно гарячий, палючий, розпечений.

    4. (Перен.) Дуже палкий, пристрасний, запальний; сповнений сильного почуття або енергії.

    5. (Перен., заст.) Який стріляє вогнепальною зброєю; вогневий.

  • огненність

    1. Абстрактна якість, властивість того, що є вогненним; здатність горіти або випромінювати вогонь, жар.

    2. (Перен.) Надзвичайна пристрасність, запальність, емоційна напруженість характеру, почуттів або вчинків.

    3. (Перен., заст.) Яскравість, інтенсивність кольору, що нагадує полум’я або вогонь.

  • огнепальний

    1. Призначений для стрільби вогнем, що використовує енергію горіння порохового заряду для пострілу (про зброю).

    2. Який діє, працює за допомогою пострілу з такої зброї.

  • огнепоклонник

    1. Послідовник релігійного вчення, що обожнює вогонь як божество або вважає його символом божественної сили; прихильник вогнепоклонництва.

    2. Переносно: людина, що з надмірним запалом, фанатизмом віддається якійсь ідеї чи справі.

  • огнепоклонницький

    1. Пов’язаний з огнепоклонництвом (зороастризмом), що стосується поклоніння вогню як божеству або священній стихії.

    2. Переносно: такий, що виражає надмірне захоплення, фанатичну відданість якійсь ідеї або особі, що нагадує релігійне поклоніння.

  • огнепоклонство

    1. Релігійний культ, у якому вогонь вважається божеством або символом божества і є об’єктом поклоніння та ритуального шанування.

    2. Переносно: надмірне, фанатичне захоплення кимось або чимось, що нагадує релігійне поклоніння.

  • огнеприпаси

    1. Застаріла назва для сукупності боєприпасів, призначених для стрільби з вогнепальної зброї (набої, снаряди, гранати тощо).

    2. У сучасній термінології синонімічне до слова “боєприпаси”, але використовується рідше, переважно в історичних чи спеціалізованих контекстах.

  • огнестійкий

    1. Здатний протистояти впливу високих температур та відкритого вогню протягом певного часу, не руйнуючись і не втрачаючи своїх основних властивостей (про матеріали, конструкції).

    2. У ботаніці: здатний витримувати низькоінтенсивні пожежі, що не призводять до загибелі рослини (про дерева, чагарники).

  • огнестійкість

    Здатність матеріалів, конструкцій або виробів певний час протистояти високій температурі під час пожежі, не руйнуючись і не втрачаючи своїх експлуатаційних властивостей.

  • огнеструминний

    1. Призначений для випускання струменя вогню або рідини, що легко займається, з метою знищення живої сили, техніки та укриттів противника (про зброю, пристрої).

    2. Пов’язаний із застосуванням такої зброї, що діє за принципом викидання запалювальної суміші.