1. Послідовник релігійного вчення, що обожнює вогонь як божество або вважає його символом божественної сили; прихильник вогнепоклонництва.
2. Переносно: людина, що з надмірним запалом, фанатизмом віддається якійсь ідеї чи справі.
огнепоклонник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |