Словник Української
Який має необхідне обладнання, пристосування, інструменти або технічні засоби для виконання певних функцій або робіт.
Який має на озброєнні, у складі певну кількість зброї, техніки, боєприпасів тощо (про військові підрозділи, кораблі, літаки).
Який має певні додаткові елементи, деталі або пристрої, що покращують його функціональність, комфорт чи ефективність.
1. Ступінь забезпеченості чого-небудь (підприємства, закладу, виробництва, війська тощо) необхідним обладнанням, технікою, інструментами, засобами для діяльності або функціонування.
2. Наявність у когось, чогось технічного оснащення, сучасного устаткування; технічна озброєність.
1. Дія за значенням дієслова “оснастити”; обладнання чогось необхідними технічними засобами, пристроями, інструментами для певної діяльності.
2. Сукупність технічних засобів, пристроїв, інструментів, механізмів тощо, якими щось обладнане для виконання певних функцій або робіт.
Процес дії за значенням дієслова “оснащувати”; обладнання чогось необхідними технічними засобами, пристроями, інструментами для певної діяльності.
Результат такої дії; сукупність технічних засобів, пристроїв, інструментів, якими щось обладнано.
1. Забезпечувати когось або щось необхідним обладнанням, приладами, інструментами, технікою для виконання певних функцій або робіт.
2. Техн. Встановлювати на машину, механізм, судно тощо додаткове обладнання, пристрої, що підвищують його ефективність або розширюють сферу застосування.
3. Перен. Надавати комусь необхідні знання, навички, інструментарій для успішної діяльності.
1. Отримувати необхідне обладнання, технічні засоби або пристосування для якоїсь діяльності, роботи; забезпечувати себе технікою, інструментами.
2. (у пасивному значенні) Бути обладнаним, забезпеченим якоюсь технікою, приладами, механізмами.
1. Стосовний до міста Осницьк (нині село в Польщі), пов’язаний із ним або з його жителями.
2. Стосовний до села Осниця (Івано-Франківська область), пов’язаний із ним або з його жителями.
3. Стосовний до села Осниця (Львівська область), пов’язаний із ним або з його жителями.
1. Який є основою, базою для чогось; фундаментальний, каркасний.
2. (У спеціальних термінологіях) Стосовний до осі (основної деталі, конструктивного елементу); осьовий.
1. Рід рослин родини осокових (Cyperus), багаторічних трав з тригранним стеблом і зібраними у зонтикоподібні суцвіття колосками, що часто ростуть на вологих місцях або у воді.
2. Народна назва деяких видів осоки, зокрема осоки гострої (Carex acuta) або подібних до неї видів, що утворюють щільні дернини.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Горині, що протікає у Рівненській області.
2. (заст.) Назва села в Україні, що історично вживалася для населених пунктів, розташованих біля витоків річки або джерел (основ); також може траплятися як топонім.