Словник Української
1. Місто в Норвегії, столиця та найбільший міський утвір держави, розташоване на південному сході країни; адміністративний, культурний та економічний центр країни.
2. Адміністративно-територіальна одиниця (фюльке) в Норвегії, до складу якої входить однойменна столиця та прилеглі території.
1. Звільнити від якоїсь залежності, гніту, обмеження, тягаря або негативного стану; дати волю, свободу.
2. Розв’язати, вирішити якесь питання, проблему; позбавити когось від сумнівів, вагань.
3. (заст.) Відокремити, виділити, звільнити від чогось, що було частиною чогось іншого.
1. Звільнитися від когось або чогось, позбутися якогось тягаря, обмеження, залежності.
2. Розпростатися, випрямитися, звільнившись від тиску або обіймів.
3. (у розмовному вживанні) Позбутися зайвого, надлишкового (наприклад, ваги).
1. (заст.) Те саме, що звільняти — позбавляти когось, щось від обмежень, примусу, залежності, дарувати свободу.
2. (перен., рідк.) Позбавляти від чогось важкого, гнітючого, обтяжливого (наприклад, від турбот, сумнівів).
1. (від чого) Позбавлятися чогось, звільнятися від чогось, позбуватися чогось.
2. (від кого) Отримувати свободу, незалежність, звільнятися від влади, підпорядкування, опіки або впливу когось.
3. (від чого) Отримувати можливість не виконувати якусь обов’язкову роботу, позбавлятися обов’язків, звільнятися від них.
4. (від чого) Позбавлятися якогось відчуття, стану, внутрішнього тягаря (наприклад, від страху, сумнівів, тривоги).
5. (від чого) Позбавлятися чогось зайвого, надлишкового, звільнятися від чогось (наприклад, від зайвих кілограмів).
1. Про те, що набуло слов’янських ознак, було адаптовано до слов’янської мови, культури чи традицій (про імена, топоніми, запозичення тощо).
2. У лінгвістиці — про мовну одиницю (найчастіше власну назву), що була фонетично та морфологічно пристосована до системи слов’янської мови.
Історичний та культурний процес поширення слов’янської мови, етнічних ознак, матеріальної та духовної культури слов’ян серед інших народів або на певних територіях.
У лінгвістиці — запозичення, калькування або наслідування слов’янських мовних елементів (лексики, граматичних конструкцій тощо) неслов’янською мовою.
1. Надати комусь, чомусь слов’янського характеру, слов’янських рис; асимілювати в слов’янському середовищі.
2. Перекласти текст, адаптувати мовний матеріал для слов’ян (зокрема, східних слов’ян).
1. Набути слов’янського характеру, стати схожим на слов’ян за побутом, мовою або культурою.
2. У лінгвістиці — набути слов’янських мовних ознак, перетворитися на слов’янську мову або запозичене слово — набути форми, властивої слов’янським мовам.
Історико-культурний процес поширення слов’янської мови, культури, етносу та впливу на інші народи або території, що часто супроводжувався асиміляцією неслов’янського населення.
Процес набуття певною територією, населеним пунктом або регіоном слов’янського характеру в етнічному, мовному чи культурному плані внаслідок міграцій та освоєння слов’янами.
У лінгвістиці — запозичення, калькування або адаптація іноземних слів, понять або структур за допомогою слов’янських мовних засобів.