Категорія: О

  • осіянка

    1. Рослина родини злакових, однорічна кормова трава з тонким стеблом і вузьким листям, що вирощується на зелений корм і сіно; також відома як костриця лучна (Festuca pratensis).

    2. Рідкісна застаріла назва роси, особливо ранкової, що впала на рослини.

  • осіянний

    1. Який перебуває під впливом, натхненням або духовним керівництвом особи на ім’я Сіян (Сіян-мудрець, Сіян-провидець) — зазвичай у контексті давньої слов’янської міфології, езотеричних вчень або фентезійної літератури.

    2. У переносному значенні — просвітлений, осяяний високою мудрістю, істинним знанням або духовним світлом (використовується як узагальнюючий образний епітет, що походить від того ж міфічного джерела).

  • осіяння

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області.

    2. (заст., рел.) Дія за значенням дієслова «осіяти»; просвітлення, осяяння, духовне прозріння або божественне одкровення.

  • осіяти

    1. Вкрити, наповнити чим-небудь у великій кількості, розсипатися по поверхні (первісно — про сонячне світло, промені).

    2. Перен. Раптово охопити, сповнити (про почуття, стан, явище).

    3. Заст. Посіяти, засіяти (землю) знову, повторно.

  • осіятися

    1. (про рослини) Покритися осіттю — пилком, що переноситься вітром або комахами для запліднення.

    2. (переносно) Покритися, наповнитися чимось у великій кількості, наче пилком; бути обсипаним чимось дрібним.

  • оскаженілий

    1. Який втратив самовладання, збожеволів від люті, шаленства; розлючений до нестями.

    2. Який перебуває в стані крайнього збудження, несамовитого запалу; розлючений, роз’юшений.

    3. Перен. Надзвичайно сильний, бурхливий, несамовитий (про явища природи, почуття тощо).

  • оскаженілість

    1. Стан крайнього роздратування, люті або несамовитої злості, що супроводжується втратою самоконтролю; шаленство, лють.

    2. Надзвичайна інтенсивність, несамовитість, розгул (про явища, сили природи тощо).

  • оскаженіло

    1. (про тварин, особливо собак) почало проявляти ознаки сказу, захворіло на сказ.

    2. (переносно, про людей або явища) втратило контроль, почало діяти несамовиті, агресивно, нестямно.

  • оскаженіння

    1. Стан крайньої люті, несамовитої злості, що супроводжується втратою самоконтролю; шаленство, лють.

    2. (у переносному значенні) Надмірне збудження, інтенсивне посилення чого-небудь; шалені темпи, несамовитість (наприклад, про явища природи, суспільні процеси).

  • оскаженіти

    Втратити самовладання, прийти в сильне збудження, розлютитися до нестями; розлютитися, розлютуватися.

    Про тварин: стати скаженим, захворіти на сказ.