оскаженілий
[oskɑʒɛnilɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
Який втратив самовладання, збожеволів від люті, шаленства; розлючений до нестями.
- (Психологія) –
Який перебуває в стані крайнього збудження, несамовитого запалу; розлючений, роз’юшений.
- (Література) –
Перен. Надзвичайно сильний, бурхливий, несамовитий (про явища природи, почуття тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оскаженілий, р. оскаженілого, д. оскаженілому, з. оскаженілого, о. оскаженілим, м. оскаженілім