оскаженіння

[oskɑʒɛninnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Психологія) –

    Стан крайньої люті, несамовитої злості, що супроводжується втратою самоконтролю; шаленство, лють.

  2. (Психологія) –

    (у переносному значенні) Надмірне збудження, інтенсивне посилення чого-небудь; шалені темпи, несамовитість (наприклад, про явища природи, суспільні процеси).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оскаженіння, р. оскаженіння, д. оскаженінню, з. оскаженіння, о. оскаженінням, м. оскаженінні, к. оскаженіння

Більше записів