1. (діал.) Зробити смуглим, покрити смугами; надати смугастого вигляду.
2. (перен., діал.) Забруднити, замазати, заляпати щось.
Категорія: О
-
осмутитися
1. (діал.) Стати смуглим, набути смуглої (темної, засмаглої) барви шкіри.
2. (перен., діал.) Потемніти, набути темного відтінку (про предмети, поверхні).
-
осмутнілий
Який набув смутного кольору, смутнуватий; вицвілий, знебарвлений.
-
осмутнілість
Осмутнілість — властивість або стан, що характеризується сумом, смутком, зажуреністю; печаль, меланхолія.
-
осмутніло
1. (Про погоду, час доби) Стало сумним, похмурим, набуло смутного, невеселого вигляду; потьмяніло.
2. (Перен., про людину або вираз обличчя) Набуло виразу смутку, зажуреності; засмутилося, зажурилося.
-
осмутніння
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі (до 2020 року — в Рожнятівському районі).
-
осмутніти
1. (про людину) набути вигляду, звичок, поведінки, властивих осьмухові (осьмухові) — людині з села Осьмухи (Осьмухи) на Чернігівщині, яка вважається незграбною, некультурною або простодушною; стати схожим на такого персонажа.
2. (переносно, розм.) стати незграбним, грубуватим, неотесаним; втратити лоск, витонченість манер.
-
осмутнітися
1. (про людину) набути вигляду, звичок, поведінки, властивих осьмухові (старому, досвідченому чоловікові); стати схожим на осьмуха.
2. (переносно, про тварину, переважно про коня) стати в’їдливим, злим, сварливим; засмутніти.
-
осмучений
1. (Про людину) такий, що має вигляд, наданий за допомогою осмуки; набряклий, опухлий, з обличчям, що спухло від сліз або недосипання.
2. (Переносно, про очі) почервонілі, набряклі від сліз, плачу.
-
осмученість
Осмученість — стан людини, яка перебуває в осмуті, смутку, зажуреності; сумний, пригнічений настрій.