Словник Української
1. Який перетворився на камінь, набув властивостей каменю внаслідок природних процесів (про органічні речовини).
2. Який став дуже твердим, нерухомим, схожим на камінь (про частини тіла, обличчя тощо).
3. Переносно: який втратив здатність рухатися, реагувати, відчувати; заціпенілий, закляклий (від сильних емоцій, подиву, жаху).
4. Переносно: який став нечутливим, бездушним, нездатним до співпереживання; дуже суворий, непохитний.
1. Стан, властивість або якість того, що стало каменем; перетворення органічних речовин на мінерали внаслідок процесу фосилілізації.
2. Переносно: стан повної нерухомості, заціпеніння, втрати життєвої енергії або здатності до розвитку, спричинений сильним переживанням, здивуванням, страхом тощо.
3. Переносно: консервативність, застарілість поглядів, ідей або звичок; нездатність до змін і адаптації.
1. Процес перетворення органічних решток (рослин, тварин) на камінь шляхом заміщення вихідних матеріалів мінеральними речовинами; результат такого процесу — скам’янілість.
2. Переносно: стан повної нерухомості, заціпеніння, втрати життєвої енергії або здатності до розвитку, спричинений сильним переживанням, шоком або застарілістю поглядів.
3. У геології: синонім до терміну “фосилізація” — збереження викопних решток організмів у геологічних відкладеннях.
1. Перетворитися на камінь, набути властивостей каменю (про органічні речовини).
2. Перен. Знерухомитися, завмерти від сильної емоції (здивування, жаху тощо); втратити живу реакцію, чутливість, ставши незграбним або дуже консервативним.
1. Перетворитися на камінь, набути властивостей каменю (у прямому або переносному значенні).
2. Втратити рухливість, здатність рухатися або реагувати, завмерти від сильного потрясіння, здивування, жаху тощо.
3. Стати нечутливим, бездушним, жорстоким; втратити здатність до співчуття.
4. Застаріти, перестати розвиватися; закостеніти (про думки, погляди, звичаї).
1. Діалектна фонетична особливість у вимові, що полягає в заміні голосного [о] на [а] в ненаголошених складах, характерна для південно-східних говорів української мови та російської мови.
2. У ширшому лінгвістичному вжитку — одна з основних ознак, що розрізняють говірки та мови східнослов’янської групи, зокрема наявність виразного [о] в ненаголошених позиціях на відміну від акання.
1. (про виріб, матеріал) Такий, що має по краю спеціальне оздоблення у вигляді смуги, планки, облямівки з іншого матеріалу або кольору; облямівлений, обрамлений.
2. (у техніці, про деталь) Має кант — виступ, ребро жорсткості або захисну крайку.
3. (переносно, про щось, що має чіткі межі) Обмежений, окреслений, виділений (наприклад, про ділянку землі, територію).
1. Властивість або стан предмета, що має окантовку — оброблений край, кромку чи обрамлення, зазвичай з метою зміцнення, захисту або надання завершеного вигляду.
2. У техніці та виробництві — характеристика деталі, матеріалу (наприклад, скла, металу, кам’яної плити), яка означає наявність спеціально обробленого, часто полірованого або скошеного краю.
3. У переносному значенні — витонченість, чіткість, завершеність форми або ідеї, акуратне оформлення меж чогось абстрактного (наприклад, думки, художнього образу).
1. Технічний термін, що означає процес обробки краю (кромки) чого-небудь, зазвичай шляхом облямування, обшивання, накладання бордюру або іншого захисного та декоративного елемента (наприклад, окантовання тканини, шкіри, скла, фотографії).
2. У поліграфії та палітурній справі — обробка країв паперу, картону, книжного блоку або обкладинки спеціальною стрічкою, капталом або іншим матеріалом для зміцнення та оформлення.
3. У будівництві та оздоблювальних роботах — оформлення краю, стику або периметра поверхні (плитки, панелі, стіни) декоративним профільованим елементом (кантом, плінтусом, обкладкою).
Окантовина — вузька смужка матеріалу (дерева, пластику, металу тощо), якою облямовують, обрамляють або оздоблюють краї меблів, дверей, вікон, картин, килимів або інших предметів.
Окантовина — крайова частина, облямівка, кант на одязі, взутті або текстильних виробах, що виконує декоративну або зміцнювальну функцію.
Окантовина — технічний елемент у будівництві та виробництві, наприклад, профільована планка для закриття стиків або країв облицювальних матеріалів (наприклад, на стелі, стіні).