Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “ослабляти” — процес зменшення сили, інтенсивності, напруженості чи впливу чогось.
2. Стан, що виникає внаслідок такої дії; ознака зменшення міцності, здоров’я, активності, контролю тощо.
3. (у техніці, фізиці) Зменшення величини, потужності, амплітуди сигналу, сили струму, напруги, світлового потоку тощо.
4. (у лінгвістиці) Фонетична зміна, при якій голосний звук втрачає чіткість вимови або переходить у менш виразний (наприклад, редукція).
1. Який став слабким, втратив силу, міцність або інтенсивність; знесилений, ослаблений.
2. (переносно) Який став менш рішучим, енергійним або дієвим; нерішучий, млявий.
1. Стан, коли організм або його частини втрачають силу, міць, працездатність; немічність, слабкість.
2. Втрата інтенсивності, сили, напруженості чогось (наприклад, уваги, зору, світла, морозу тощо).
3. Переносно: вада, недолік у характері, поведінці; слабка сторона.
Процес дії за значенням дієслова «ослабляти»; зменшення сили, інтенсивності, напруженості, міцності, впливу тощо.
Медичний та біологічний термін: зменшення функціональної активності, тонусу, резистентності організму, його систем або окремих органів.
У техніці та фізиці: зменшення величини, потужності, амплітуди, напруги (наприклад, сигналу, струму, поля).
1. Робити менш міцним, менш стійким, зменшувати силу, інтенсивність або напругу чогось.
2. Позбавляти когось фізичних або моральних сил, робити слабшим, знесиленим.
3. Зменшувати вплив, значення, авторитет або дієвість чогось.
4. Робити менш концентрованим, зменшувати насиченість (про розчини, суміші тощо).
1. Втрачати силу, інтенсивність, міць, ставати менш ефективним або дієвим.
2. Ставати менш напруженим, міцним або стійким; втрачати твердість, жорсткість.
3. Ставати менш рішучим, впевненим або непохитним; втрачати твердість характеру або волю.
4. (про організм, здоров’я) Втрачати життєві сили, ставати менш витривалим, захворювати.
5. (про зв’язки, відносини, почуття) Втрачати тісність, глибину або міцність.
6. (про концентрацію розчину, кольору тощо) Ставати менш насиченим, концентрованим; розбавлятися.
Ослаблювач — пристрій або речовина, призначені для зменшення інтенсивності, сили або концентрації чогось (наприклад, світла, звуку, сигналу, хімічного розчину).
Ослаблювач — у техніці зв’язку та електроніці: пристрій для плавного або ступінчастого зменшення потужності електричного сигналу без суттєвого спотворення його форми.
Який робить щось менш інтенсивним, менш сильним або менш дієвим; що зменшує силу, напругу, концентрацію або ефективність.
У медицині та фармакології: що знижує тонус, силу скорочень або функціональну активність органу, системи організм або організму в цілому (наприклад, ослаблюючий засіб для серця).
1. Процес дії за значенням дієслова “ослабляти” — зменшення сили, інтенсивності, напруженості, міцності чи впливу чогось.
2. Стан, що виникає внаслідок такої дії; послаблення, ослаблення.
1. Робити менш сильним, міцним, інтенсивним або дієвим; зменшувати силу, напругу, вплив або ефективність чогось.
2. Позбавляти когось фізичних або моральних сил; викликати втому, виснаження.
3. Робити менш жорстким, суворим або обов’язковим; пом’якшувати (наприклад, вимоги, режим, дисципліну).
4. Ставати менш сильним, інтенсивним або помітним; втрачати силу, напругу (про явище, стан, дію).