1. Діалектна фонетична особливість у вимові, що полягає в заміні голосного [о] на [а] в ненаголошених складах, характерна для південно-східних говорів української мови та російської мови.
2. У ширшому лінгвістичному вжитку — одна з основних ознак, що розрізняють говірки та мови східнослов’янської групи, зокрема наявність виразного [о] в ненаголошених позиціях на відміну від акання.