Категорія: О

  • ортогексагон

    Геометрична фігура, правильний шестикутник, усі сторони та кути якого рівні між собою.

    У кристалографії — один з видів сингонії (системи), кристалічна система, що характеризується наявністю чотирьох осей симетрії третього порядку та трьох осей другого порядку; гексагональна сингонія.

  • ортогексагональний

    1. (у кристалографії) такий, що має форму прямого шестигранного стовпа або характеризується ортогексагональною (прямокутною з квадратною основою) сингонією, де осі кристала перетинаються під прямими кутами, а дві з них мають однакову довжину.

  • ортогелій

    Ортогелій — стан атома гелію, при якому спіни двох його електронів паралельні, що робить сумарний спін системи рівним одиниці; такий атом має триплетну спінову конфігурацію.

  • ортогенез

    1. (в біології) Застаріла вчення про існування внутрішніх, спрямованих факторів еволюції, що обумовлюють прямолінійний, передвизначений розвиток організмів незалежно від природного добору та зовнішнього середовища.

    2. (в палеонтології) Прямолінійний характер еволюції певної групи організмів, що спостерігається в палеонтологічному літописі як послідовна зміна ознак у одному напрямку протягом тривалого часу.

  • ортогенітальний

    ортогенітальний (від грец. orthos — прямий, правильний та лат. genitalis — статевий) — стосовний до прямої статевої орієнтації, тобто гетеросексуальності; що характеризується емоційним, романтичним чи сексуальним потягом до осіб протилежної статі.

  • озоритися

    1. Розгубитися, збентежитися, втратити орієнтацію (фізичну або психологічну); опинитися в стані розгубленості, нерішучості.

    2. (Заст., рідк.) Заблукати, збитися з дороги, втратити напрямок руху.

  • озорлець

    1. Той, хто виявляє озорство, пустотливу, жартівливу вдачу; пустун, бешкетник.

    2. Заст. Той, хто чинить зло, насильство; лиходій, злочинець.

  • озорювання

    1. Дія за значенням дієслова «озорювати» — перетворення земельної ділянки на орну землю, розорювання цілини або перелогу.

    2. (у геології) Процес руйнування та розмивання берегів водойм (річок, озер, морів) під дією хвиль, течій та інших факторів.

  • озорювати

    1. Робити озорним, надавати ознак озорства; виявляти озорство, пустувати, бешкетувати.

    2. Розважатися, жартувати (часто з легким відтінком зневаги або несхвалення).

    3. (заст.) Чарівно впливати, зачаровувати; також — обдурювати, оманувати.

  • озорюватися

    1. Ставати озорним, пустотливим; починати бавитися, жартувати, часто з відтінком бешкету або неслухняності.

    2. Розважатися, веселитися, виявляючи грайливий настрій і енергію.