ортогексагональний

1. (у кристалографії) такий, що має форму прямого шестигранного стовпа або характеризується ортогексагональною (прямокутною з квадратною основою) сингонією, де осі кристала перетинаються під прямими кутами, а дві з них мають однакову довжину.