drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ортоарсеніт

    ортоарсеніт — неорганічна сполука, сіль ортомиш’якової кислоти (H₃AsO₄), що містить аніон AsO₄³⁻.

  • ортоатом

    1. ортоатом — в хімії: атом, що перебуває у стані ортопозиції щодо інших атомів у молекулі; у органічній хімії застосовується для позначення атома, розташованого в орто-положенні відносно функціональної групи в ароматичному кільці.

  • ортоацетат

    Ортоацетат — похідна ортовинної кислоти, в якій всі чотири атоми водню заміщені на органічні залишки (алкільні, арильні); естер, що містить групу –C(OR)₃, де R — органічний радикал.

    Ортоацетат — солі та естери гіпотетичної ортовинної (ортооцтової) кислоти HC(OH)₃, що використовуються в органічному синтезі, зокрема як захищаючі групи або реагенти для отримання ацеталів.

  • ортобіоз

    Ортобіоз — науково обґрунтована концепція здорового способу життя, спрямована на досягнення активного довголіття та природної смерті шляхом дотримання правил гігієни, раціонального харчування, фізичної активності та психічної рівноваги.

  • ортоборат

    1. Хімічна сполука, сіль ортоборної кислоти (H₃BO₃), що містить аніон [BO₃]³⁻.

    2. Мінерал, природна сіль ортоборної кислоти, який є складовою частиною деяких борних руд.

  • ортоборатний

    1. (у хімії) що стосується ортоборатів — солей ортоборної кислоти H₃BO₃, у яких заміщені всі три атоми водню.

    2. (у хімії) що містить у своєму складі аніон BO₃³⁻ (ортоборат-іон).

  • ортоводень

    Ортоводень — одна з двох спін-ізомерних форм молекулярного водню, в якій спіни ядер атомів водню (протонів) паралельні та мають однакову орієнтацію.

    Ортоводень — у технічній термінології, рідкісна назва для високоенергетичної ізомерної модифікації рідкого чи газоподібного водню, що відрізняється від параводню орієнтацією спінів ядер атомів.

  • ортоводневий

    1. Стосовний до ортоводню, пов’язаний з ним; властивий ортоводню.

    2. У фізиці та хімії: такий, що складається з молекул ортоводню, у яких спіни двох атомів водню паралельні.

  • ортовугільний

    1. (геол.) Пов’язаний з ортовугіллям — різновидом вугілля, що характеризується високим вмістом вуглецю, малою кількістю летких речовин і гуминових кислот, утворюється переважно з деревних тканин.

    2. (геол.) Сформований з ортовугілля або містить його.

  • ортовугільно-тетраетиловий

    1. (хім.) Стосовний до ортовугільної кислоти, в якій чотири атоми водню заміщені на етильні групи; властивий їй.