Категорія: О

  • орографічний

    1. Стосунний до орографії — розділу фізичної географії, що вивчає рельєф земної поверхні, зокрема розташування, форму та висоту гір, хребтів, пагорбів тощо.

    2. Пов’язаний із описом або характеристикою гір, гірських систем та їхніх елементів.

  • орографічно

    1. З точки зору орографії; стосовно розташування, взаємного розміщення та особливостей форм рельєфу (наприклад, гір, хребтів, улоговин).

    2. У відповідності до орографічних умов; з урахуванням висоти, напрямку та конфігурації гірських систем.

  • орографія

    1. Розділ геоморфології та фізичної географії, що вивчає рельєф земної поверхні, зокрема форму, висоту, розташування гір, хребтів, улоговин та інших елементів.

    2. Сукупність форм рельєфу (гір, хребтів, пагорбів тощо) на певній території; характеристика рельєфу місцевості.

  • орок

    1. Етнічна назва, що вживалася в українській мові (переважно в історичних текстах) для позначення монгольського племені ойратів, а також загальніше — західних монголів.

    2. У давньоруських джерелах (літописах) — загальна назва для деяких кочових народів, зокрема половців, а іноді й монголо-татар.

  • ороки

    1. (істор.) У Давній Русі — визначений законом або договором строк для виконання якоїсь дії, зокрема для сплати боргу, повернення майна чи розгляду судової справи.

    2. (істор., у множині) Умови договору, угоди, що стосувалися таких строків або взагалі будь-які умови, домовленості.

    3. (заст., рідко) Визначений строк, термін чогось; час, призначений для якоїсь події.

  • орокський

    1. Стосунковий до народу о́років (ульта), їхньої мови, культури чи території проживання.

    2. Стосунковий до Орокського острова (Орок, Еторофу) у Курильському архіпелазі.

  • орологія

    1. Наука, що вивчає гори, їхнє походження, будову, розвиток та розташування; гірництво (у застарілому значенні).

    2. Розділ геоморфології, присвячений вивченню рельєфу гірських країн, закономірностей розміщення гірських систем та гірських хребтів.

  • оромантизований

    1. (про твір мистецтва, образ, опис тощо) Наданий рис романтизму; представлений у світлі романтики, ідеалізований, поетизований.

    2. (про людину) Схильний сприймати дійсність через призму романтики, схильний до ідеалізації; захоплений романтичними ідеями чи почуттями.

  • оромантизовувати

    оромантизовувати — надавати чомусь романтичного характеру, тлумачити або висвітлювати щось (події, явища, особистості, минуле) через призму романтичного ідеалізму, часто з піднесенням, поетизацією або спрощенням дійсних обставин.

  • орсин

    1. орсинорганічна сполука, похідна резорцину; використовується в органічній хімії та фармацевтичній промисловості як проміжний продукт синтезу.