Категорія: О

1. (геол.) Коротка назва ортового порфіру — магматичної гірської породи, що використовується як будівельний та облицювальний камінь.

2. (геом., заст.) Пряма лінія, перпендикулярна до деякої площини або до іншої прямої; синонім до сучасного терміна “нормаль”.

3. (мат.) Одиничний вектор, що задає напрямок осі в прямокутній системі координат; базисний вектор.

1. (геометрія) Кожна з восьми частин, на які простір ділиться трьома взаємно перпендикулярними координатними площинами в тривимірній системі координат; тривимірний аналог квадранта.

2. (астрономія) Один із восьми секторів небесної сфери, що утворюється при її поділі площинами головного вертикала та першого вертикала.

1. Власна назва села в Нідерландах, у провінції Гронінген, розташованого на однойменному піщаному пагорбі (сандрі), що дав йому ім’я.

2. (геологія, геоморфологія) Термін, що позначає піщану ділянку, пагорб або гряду в північних районах Нідерландів і Німеччини, сформовану в льодовиковий період; льодовиковий піщаний пагорб.

1. У давньогрецькій міфології — острів біля Сиракуз на Сицилії, присвячений богині Артеміді; місце розташування її святилища та давньогрецького поселення.

2. Епітет або прозвище богині Артеміди в давньогрецькій традиції, пов’язане з однойменним островом, де їй поклонялися.

3. Історична та архітектурна частина міста Сиракузи, розташована на території колишнього острова, який згодом з’єднався з материком, де збереглися численні руїни давньогрецьких та римських споруд.

1. Спеціальна передавальна електронно-променева трубка, що використовується в телевізійній техніці для перетворення світлового зображення на електричні сигнали; різновид іконоскопа з підвищеною чутливістю.

2. Рідкісне прізвище українського походження.

1. Мінерал класу силікатів, різновид епідоту, що містить рідкісноземельні елементи (переважно цезій); алланіт.

2. (астрономія) Один з троянських астероїдів Юпітера, що рухається в його точці Лагранжа L₄ (на 60° попереду планети).

ортоалюмінат — хімічна сполука, сіль ортоалюмінієвої кислоти H₃AlO₃, що містить аніон AlO₃³⁻.

ортоалюмінат — у технології цементів та вогнетривів: мінерал або синтетична сполука, утворена основним оксидом (наприклад, кальцію, магнію) та оксидом алюмінію у стехіометричному співвідношенні, що відповідає загальній формулі MeO·Al₂O₃ (де Me — двовалентний метал).

Ортоантимонат — хімічна сполука, сіль ортоантимонатної кислоти, що містить аніон SbO₄³⁻.

Ортоантимоніт — мінерал класу оксидів, гідроксид сурми з хімічною формулою Sb₂O₃·nH₂O, рідкісна природна модифікація триоксиду сурми, що зустрічається у вигляді білих нальотів або кірок.

Ортоарсенат — неорганічна сполука, сіль ортомиш’якової кислоти (H₃AsO₄), що містить аніон AsO₄³⁻.