Словник Української
1. Алгебраїчний вираз, що є добутком чисел, змінних та їх натуральних степенів, наприклад: 5, a, 3xy², -7a³b.
2. (у математичному аналізі) Вираз виду a * xⁿ, де a — коефіцієнт, x — змінна, n — показник степеня.
Властивість або стан, за якого щось складається лише з одного члена, одного компонента або єдиної складової частини; неподільна цілісність.
У математиці (зокрема в алгебрі) — властивість виразу, що містить лише один член (одночлен), тобто добуток чисел, змінних та їхніх степенів, без операцій додавання чи віднімання.
У лінгвістиці — характеристика речення, що складається лише з одного головного члена (наприклад, безособового або номінативного речення).
1. Який стосується або належить до села Одношапинка (назва населеного пункту в Україні).
2. Який походить з Одношапинки, мешкає в Одношапинці.
1. (техн.) Такий, що має один шарнір; з’єднаний за допомогою одного шарніра.
2. (перен., розм.) Обмежений, негнучкий, прямолінійний (про мислення, підхід тощо).
1. (техн.) Конструктивна особливість механізму або вузла, що має лише одну шарнірну сполуку (шарнір), яка забезпечує обертання або поворот частин відносно однієї нерухомої осі.
2. (перен., спец.) Обмеженість, негнучкість, спрямованість лише в одному напрямку або на одну ідею; аналогічне до “однобічності”, але з акцентом на структурну або функціональну незмінність.
1. Властивість або стан об’єкта, що має лише один шар, пласт або рівень будови; одноманітність, відсутність внутрішньої структури чи розшарування.
2. У техніці, матеріалознавстві та будівництві — характеристика покриття, оболонки або конструкції, що виконана з одного шару матеріалу, без додаткових прошарків.
3. У переносному значенні — поверхневість, примітивність, відсутність глибини, багатогранності (про думки, почуття, художні твори тощо).