Значення
-
Вигук, що виражає раптовий біль, страх, здивування або інші сильні емоції.
-
Вигук, що вживається для посилення висловлювання, звернення уваги або вираження несхвалення, досади.
-
(у поєднанні з іншими словами) Складова частина складних вигуків (наприклад, ой-ой, ой-ой-ой, ой лишечко, ой бою), що слугує для вираження різних відтінків емоцій.
Походження слова (Етимологія)
Вигук «ой» використовується для вираження різноманітних почуттів, таких як здивування, біль, переляк або захоплення. Він також може виступати як емоційно-експресивна або підсилювальна частка. Цей вигук має паралелі в багатьох слов’янських мовах: російській, білоруській, болгарській, польській, чеській, словацькій, сербохорватській та словенській. Він виник унаслідок фонетичного оформлення інстинктивного вигуку, подібно до «ай» та «ох». Існує також складене утворення «ой-мі» ( «ой, леле»), яке походить від вигуку «ой» та енклітичної форми займенника «мі» ( «мені»), що відповідає давньогрецькому виразу «оїної» ( «ой, ах, горе мені»).