ай

АЙ (незмінюване слово, іменник, власна назва). 1. Назва літери «ї» в деяких абетках (наприклад, у латинській, де позначає дифтонг /ai̯/).

2. У фонетиці та мовознавстві — дифтонг, що складається з голосного [а] та [й] (неслогового [і]), який вимовляється як один склад.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ай, дай спокій! Не маю часу!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
)

Частина мови: t.d. () |