Категорія: О

  • обхаючуватися

    Обхаючуватися — діалектне дієслово, що означає обійматися, обніматися, пригортатися один до одного (про двох або більше осіб).

  • обхват

    1. Дія за значенням дієслова обхопити; те саме, що обхоплення.

    2. Міра, що визначає довжину лінії, яка охоплює щось по колу; периметр поперечного перерізу, коло (найчастіше стосовно частин людського тіла, дерева тощо).

    3. У переносному значенні — повнота, масштаб, розмах чого-небудь (наприклад, діяльності, явища).

  • обхватити

    1. Охопити руками, взяти в обійми, обняти когось або щось.

    2. Охопити, оточити з усіх боків, розташовуватися навколо чогось (про те, що має велику протяжність).

    3. Перен. Оволодіти кимось, охопити (про почуття, думки, явища).

  • обхватитися

    1. (рідк.) Обійняти себе руками, схопитися руками за щось.

    2. (перен.) Охопитися, опануватися якимось почуттям, переживанням, думкою.

  • обхвачений

    1. Такий, що охоплений, обійнятий кимсь або чимсь з усіх боків, з усіх сторін.

    2. (перен.) Охоплений, сповнений якогось почуття, переживання, стану (наприклад, жагою, жахом, полум’ям).

  • обхвачування

    1. Дія за значенням дієслова “обхвачувати” — охоплення чогось руками, руками й ногами або іншими кінцівками, з усіх або з кількох боків.

    2. Переносно — охоплення розумом, повне уявлення про щось, засвоєння явища чи знання в цілому.

    3. Техн., спец. Охоплення, оперізування чогось механізмом, пристроєм або конструкцією для фіксації, утримання чи вимірювання.

  • обхвачувати

    1. Охоплювати щось руками, руками й ногами або іншими частинами тіла, міцно тримати, притискаючи до себе.

    2. Охоплювати, оточувати щось з усіх або з багатьох боків, розташовуватися навколо чогось.

    3. Перен. Поширюватися на когось або щось, стосуватися певного кола явищ, предметів, осіб; охоплювати.

  • обхвачуватися

    1. (про предмети, явища) Охоплювати собою певний простір, площу або об’єм; поширюватися на щось.

    2. (розм.) Братися, хапатися за щось обома руками; обіймати щось руками.

    3. (заст.) Вступати у взаємні обійми; обіймати один одного.

  • обхилений

    1. (Про людину) такий, що має похилу, зігнуту постать; згорблений, сутулий.

    2. (Переносно, про предмети) такий, що нахилився, схилився вниз; похилий, понурий.

  • обхилити

    1. Обійти, оминути щось, рухаючись по схилу або вздовж узбіччя.

    2. Перен. Уникнути чогось, обійти якусь проблему чи перешкоду, не вступаючи в пряму конфронтацію.